[242] Тут — довгий відріз тканини, закріплений на кілках для захисту від сонця чи вітру; запона, пелена.
[243] Свиріль або флейта Пана, також сиринга — багатоцівкова флейта, що складається з кількох (трьох і більше) бамбукових, очеретяних, кістяних або металевих дудок — порожнистих, закритих знизу трубок різної довжини, що ступінчасто зменшуються.
[244] Зефір — теплий і вологий західний вітер, загалом теплий легкий вітерець, легіт.
[245] Кларк Ештон Сміт почав писати це оповідання у лютому 1934 р. і завершив 21 березня. Проте авторові не вдалося опублікувати цю історію у Weird Tales, адже Фарнсворт Райт, головний редактор часопису, вважав її радше поемою в прозі, аніж оповіданням. Тож Смітові довелося скоротити первісну версію твору, видаливши з нього близько двох тисяч слів, і саме у такому вигляді він був прийнятий редакцією Weird Tales та опублікований у числі за грудень 1934 р. Текст оповідання, наведений у цій книжці, є повною версією твору і походить з оригінального друкопи су Сміта.
[246] Собача зірка — давньогрецька та латинська назва Сиріуса — найяскравішої зірки в сузір’ї Великий Пес.
[247] Нативна карта — те саме, що гороскоп — схематичне зображення розміщення небесних світил, яке складають астрологи для пророкування долі людини і майбутніх подій. Нативною (від лат. nativus — «народження») така карта називається тому, що для її розрахунку необхідно знати дату народження людини, для якої вона складається.
[248] Сполучення — астрономічний термін на позначення особливого розташування об’єкта Сонячної системи (здебільшого, планети), за якого цей об’єкт розташований відносно Сонця таким чином, що їхні екліптичні довготи для земного спостерігача рівні. У сполученні об’єкт спостереження візуально розташований на небі поряд із Сонцем.
[249] Протистояння або опозиція — астрономічний термін на позначення особливого розташування Сонця, Землі та об’єкта сонячної системи, за якого цей об’єкт розташований відносно Сонця таким чином, що їхні екліптичні довготи для земного спостерігача відрізняються на 180°. У протистоянні об’єкт спостереження візуально розташований на небі навпроти Сонця, що створює найкращі умови для його споглядання.
[250] Мантичне мистецтво (від грец. mantike — «мистецтво віщування») — мистецтво, що полягає в умінні вгадувати волю богів, віщувати, пророкувати долю.
[251] Висхідний знак, або асцендент — астрологічний знак, який сходить над східним горизонтом під час якоїсь події, наприклад, народження людини, і, згідно з астрологічними теоріями, визначає людську долю за принципом «як угорі, так і внизу».
[252] Йдеться про видиму зоряну величину (позначається m — від англ. magnitude), яка характеризує блиск небесного тіла (кількість світла, що надходить від нього) з погляду земного спостерігача. Що яскравіший об’єкт, то менша його видима зоряна величина.
[253] Еманація (лат. emanatio — «випромінення», «витікання», «виділення») — у вченні неоплатоніків «випромінювання» вищими формами буття нижчих.
[254] Доми зодіаку або астрологічні доми — відтинки, на які за певною системою поділено річний шлях Сонця небосхилом. Зазвичай розрізняють дванадцять домів, кожен з яких відповідає певному зодіакальному знаку. У гороскопі зображуються у вигляді кола, поділеного на сегменти, що відповідають цим домам.
[255] Натр, їдкий натр, гідроксид натрію або каустична сода — неорганічна хімічна речовина, має сильні лужні властивості, завдяки яким використовувалася в процесі муміфікації.
[256] 1 ярд дорівнює 91,44 см.
[257] Осуарій (від лат. ossis — «кістка») — скриня, урна, колодязь, місце або окрема будівля для зберігання кісток померлих. Часто осуарії облаштовуються там, де місце для поховання обмежене.
[258] Оповідання «Останній ієрогліф» було опубліковане 7 квітня 1934 р. у часописі Weird Tales. За задумом Сміта, цьому твору мав передувати своєрідний пролог під назвою «In the Book of Vergama» («У книзі Верґами»), який, втім, у Weird Tales не надрукували і вперше оприлюднили лише 1989 року. З огляду на те, що цей пролог дещо розширює викладену історію, додаючи акценту на таємниці Верґами, перекладач вважає за доцільне навести його нижче.
У Книзі Верґами
Мовилося про Верґаму в останні епохи Землі, який існував, не відаючи смерті, відколи Зотік піднявся з руїн затонулих, забутих історією континентів. І повсякчас широкими краями та імперіями того останнього континенту ходили поголоски про Верґаму та розмаїті повір’я про його особу, про його єство, про місце його народження та про його оселю. Мудреці зі знанням справи сперечалися один з одним щодо того, чи був Верґама демоном, богом, чаклуном, а чи істотою зі світів, мешканці яких не мали нічого спільного з переліченими станами та родами. Так само сперечалися вони і щодо того, чи жив він у населеному самими лише муміями Сінкорі, чи серед страхітливих голих гір північного Зайлаку, чи на Нааті, острові лихих чаклунств, який лежав, оповитий імлою та піною, в океані, до якого сідало призахідне сонце, а чи в якомусь іншому королівстві чи на загубленому в морі острові. Жодного ідола не вирізьбили у подобі Верґами, і не було йому присвячено жодного вівтаря, а втім, часом до нього звертались у молитвах дикі народи, і ймення його прикликали найвідважніші з чародіїв, промовляючи темні рунічні формули. Дехто вважав, що ті молитви та заклинання діставали відповідь, однак істинність цього твердження, як і все, що стосувалося Верґами, була вельми сумнівною. Йому приписували предивні та майже безмежні сили й казали, що йому притаманні приголомшливі злостивість і милостивість; одначе ніхто й ніколи не наводив жодного достеменного доказу їхнього вияву. Незнаний, таємничий та окремішній перебував Верґама у краї похмурих чарів і різноманітних таїн. Вважалося, що незліченні сонмища людей входили до його прихованого дому протягом століть і тисячоліть, але ніхто вже не повертався звідти, щоб розповісти про істинну природу Верґами та про розташування його обителі. Деякі пророки, що з’явилися в останні роки, стверджували, ніби він був сучасником самих життя та смерті, і що був він першим і останнім із несотворених богів. Аж до кінця часів нагромаджувалися химерні легенди про Верґаму та про долю, що спіткала тих, хто увійшов до його примарного чертогу, і чимало ходило байок щодо то́му, званого Книгою Ієрогліфів, який належав цій незбагненній істоті. Серед таких оповідок і байок є також історія про те, що сталося з астрологом Нушейном.