ПЕРЕДМОВА
Зиґзаґи. Геометричні лінійні елементи, що, немов постійно сумніваючись, змінюють вектор власного напрямку.
Зиґзаґи скрізь. У настрої, рішеннях, словах і емоціях – вони безжальні, безумовні та неодмінно присутні поруч чи у кожному з нас.
Вверх, вниз, вправо, вліво, так, ні, мінус, плюс, пауза, старт – зиґзаґами пронизане і динамічно змінюється все навкруги.
Змінюється навіть написане і в написаному. Не вірите? Перечитайте цю книгу через рік.
І нехай ці зміни будуть на краще.
Хай прийде новий горизонт.
ЗОЛОТЕ СЕРЦЕ
У золотого серця є проблеми –
Тріпоче струмом як коротять клеми
І тисне в грудях холодом грудневим
Бо хоч не кам’яне, та металеве…
МЕТЕЛИКИ
Защемило мені, запекло –
Влізло в голову скалкою слово
І тихенько собі залягло
Крадькома, несвідомо, нервово
Опустилося до хрипоти,
Поперек стало клаптем у горлі
І метеликів у животі
Зачинило насилу в неволі
А ті вились наївно уверх,
Тріпотіли з глухим перестуком
Та непросто здолати бар’єр,
Що в минулому витканий звуком
Ми ж дорослі, візьми – та й забудь
Але ж ні – вже дісталось до серця
Розтеклося, розбіглось, мов ртуть
І нелегко докупи збереться
Та зберу. Переловлю в кулак,
Розітру і розвію в вітрила –
Хай за вітром малюють зиґзаґ
Невагомі метеликів крила
ФІРАНКИ
Фіранки сліз закрили очі,
Сховали серце і думки,
І в молитвах проходять ночі,
Хоча усе чого так хочу
Лежить на відстані руки
Весільні дзвони б’ють на сполох,
Кричать, що треба б вже було
Із серця викинути мотлох,
Чиїмсь вустам заграти соло
І вже не вірити в любов
Я посміхнусь, бо все це знаю,
Хоча і роблю навпаки, –
І через біль переступаю
Як третій келих піднімаю
Всякчас із лівої руки...
МИШКА
(дитяча версія)
Жила-була маленька мишка
Вушка, лапки, хвостик сіренький
Їла кашку, читала книжку
Час від часу гризла печенько
Та якось по дорозі з поля
Упустила одне зернятко –
Забагато взяла квасолі
У малі волохаті лапки
І побачила краєм ока
Як підняло оту зернину
Більченя, що жило високо
На великій липі сусідній
І побігла мишка до хатки,
Нагребла у жменьку гостинці
І поклала під липу зранку
Крадькома на отому ж місці
Заховалась за листям мишка
І чекала довго й терпляче
Та дивилася тишком-нишком
Чи дійде її передача
Більченя обережно злізло,
Здивувалося, озирнулось,
Все огледіло, обдивилось,
Скуштувало і... посміхнулось!
І щось теплим вітром в сердечку
Здійнялось в малої тваринки
І заповнило до краєчків
Невідому досі шпаринку
Так щоранку мишка й носила
Більченяті свої дарунки
Й нічогісінько не просила –
Мишці було добре від думки
Що вона живе недаремно
І що радість комусь приносить
Бо ж давати справді приємно
Якщо навіть про це не просять
(недитяча версія)
Та лишились якось гостинці
І на другий день, і на шостий...
Зачинилась мишка у нірці
І сидить, підібгавши хвостик
Перебігла білка деінде –
Кличуть вищі липи юрбою,
А у мишки піти не вийде
Бо не взяти нірку з собою
І не втримала, покотила –
Завелике сіреньке серце
У безодню упало пилом
І до дна, де сльозами ллється
Не дістати жодній драбині –
Надто глибоко мишка тоне
Та спасеться як по зернині
Цю безодню колись наповнить...
СУВІЙ
Ти поринаєш у сувій
Тісного підземелля ночі
І линуть за тобою очі,
Заплутавшись в ході твоїй
Ти танеш в сутінках, мов лід,
І знов якась моя частинка,
Мене невидима краплинка
Йде за тобою слід-у-слід
Я ж залишаюсь в пастці стін, –
Хоча душа осиротіла,
Розкинувши поспішно крила,
Тобі несеться навздогін...
БІЛОСНІЖКО
Під ковдрою твого нерозуміння
Застигла у холодному теплі
Моя любов. Пірнуло в сон терпіння
Прощальним поцілунком на чолі
Затихло все – докори і образи,