Нову дружину вбити підштовхнула.
Поліна
І я зробила б так. Якби була
Вже привидом таким, то наказала б
Вам придивитись до її очей
І пояснити, завдяки якій
Таємній рисі вибрали її ви.
І враз мій крик вам розколов би слух:
«А ви мої пригадуєте очі?»
Леонт
Двома зірками очі ті були,
Всі інші очі — то вуглини мертві.
Не бійся, іншої я не візьму.
Поліна
Чи можете мені заприсягтися,
Що не одружитесь, хіба що я
Сама пораджу вам?
Леонт
Я присягаюся душі безсмертям!
Поліна
Панове, будьте свідками присяги.
Клеомен
Йому ви душу збурили!
Поліна
Нехай!
Хіба що стріне ту, що, мов портрет,
Нагадувати буде Герміону...
Клеомен
О пані...
Поліна
Я сказала все. Якщо ж
Король захоче одружитись, — ви
Мені довірте вибір королеви.
Вона молодша буде, аніж перша
Дружина ваша, та як дух тієї
Тут з’явиться, щасливий буде він,
Її побачивши в обіймах ваших.
Леонт
Поліно наша вірна, я ніколи
Не одружусь без умовлянь твоїх.
Поліна
А станеться таке тоді, коли
Знов королева наша оживе.
Входить дворянин.
Дворянин
Там пан один, що принцом Флорізелем
Себе назвав, і разом з ним принцеса, —
Краси такої в світі я не бачив, —
Благають, щоб величність ваша їх
Прийняти згодилась.
Леонт
Що він тут робить?
Його поява в’яжеться погано
Із батьковою величчю. Візит
Раптовий, без належних попереджень
Є наслідком негайної потреби
Чи випадку. Хто супроводить їх?
Дворянин
Лиш декілька осіб, ще й бідно вбраних.
Леонт
Його принцеса, кажете ви, з ним?
Дворянин
Так, незрівнянна з іншими жінками,
Краси такої сонце ще ніколи
Не осявало.
Поліна
Люба Герміоно,
Як кожна мить хизується собою
Перед хвилинами, що відійшли
У небуття! Ця мить, на жаль, затьмарить
Проміння сонячне, що осяває
Твою могилу.
(До дворянина)
Пане, ви колись
Були сказали, написали навіть,
Хоч і в холоднім стилі, що «вона
Не має рівних і не буде мати».
Так вірш ваш лився. Став приплив відпливом,
Як кажете, що бачили ви кращу.
Дворянин
Даруйте, пані. Мало не забув
Я жінку ту, пробачте. Та коли
Побачать цю прибулу ваші очі,
То і язик хвалитиме її.
Така це жінка, що якби схотіла
Створити секту, то переманила б
Прихильників із інших сект, сказавши
Одну лиш фразу: «Йдіть за мною!»
Поліна
Тільки
Жінки б за нею не пішли!
Дворянин
Жінкам
Вона сподобалась би через те,
Що жоден чоловік її не вартий;
Чоловікам — бо із усіх жінок
Вона найрідкісніша.
Леонт
Клеомене,
Підіть із друзями своїми разом
І приведіть до нас прибульців: хай
Ми їх обіймемо.
Клеомен та інші вельможі виходять.
Все ж цей приїзд
Таємний нам здається трохи дивним.
Поліна
Якби наш принц, — перлина між дітей, —
Діждався дня цього, він мав би друга.
Між днями їх народження минув
Лиш місяць.
Леонт
О, мовчи, прошу! Щоразу,
Коли згадає хтось його, вмирає
Для мене знову він. Коли побачу
Я принца — здумаю, мабуть, про сина
І втрачу розум. От вони й прийшли.
Входять Флорізель, Утрата, Клеомен та і нші.
Я бачу, принце, що матуся ваша
Була дружина вірна: в мить зачаття
Вона відбила риси чоловіка
У вашому обличчі. Мав би нині
Я двадцять років і один, то, стрівши
Таку його подобу дивовижну,