Сказав би, як йому колись: «Мій брате!»
І витівки згадав би днів минулих.
Ласкаво просимо до нас в гостину!
І вас, принцесо люба, — ні, богине!
На лихо, втратив я обох дітей,
А то б вони раділи разом з вами,
Себе відчувши аж на сьомім небі.
У той же час через безумство власне
Я втратив і дружину. Батько ваш
Був другом їй, і попри сум тяжкий
Хотів би я побачитися з ним.
Флорізель
Сюди приїхав я з наказу батька
І вам привіз від нього всі вітання,
Які король і другові, і брату
Послати може. І якби недуга
На схилі днів його не підточила,
То він і сам, аби уздріти вас,
Пройшов би землі й переплив моря,
Що розділяють ваші трони. Любить
Він більше вас, ніж всі корони світу
І всіх, хто носить їх.
Леонт
О брате мій,
Достойний пане! У глибинах серця
Перед тобою знов я відчуваю
Провину, і твоє прекрасне слово
Лише побільшує мій пізній жаль.
З приїздом вашим наче знов зійшла
Весна на землю. Тільки уявити:
Такий прекрасний діамант було
Жорстоким бурям дано на поталу,
На забавку жахливому Нептуну,
Аби віддати шану чоловіку,
Не вартому ні тих трудів, ні мук!
Флорізель
Мій добрий пане, з Лівії вона.*
Леонт
Із тих країв, де войовничий Смал * —
Монарх поважний, що примусив люд
Себе боятись і любити?
Флорізель
Звідти
Вона, володарю, і сльози батька
При їхньому прощанні означали,
Що справді є принцесою вона.
Південний вітер щастя нам приніс
І перетнути море допоміг,
Щоб батькове доручення до вас
Я виконав. Від ваших берегів
Я відіслав супутників найкращих
В Богемію, аби оголосили
Вони і про лівійський успіх мій,
І про безпечне прибуття сюди.
Леонт
Нехай боги блаженні це повітря
Очистять, вільним зроблять від зарази,
Щоб краще дихалося вам! Ваш тато —
Людина вельми доброчесна, я ж
Був дуже грішний перед ним — і небо
Мені помстилося, мене лишивши
Без спадкоємців; ваш же добрий батько
Благословення заслужив у неба
В особі сина, повного чеснот.
Яке було б моє життя, коли б
Я міг сьогодні мати сина й доньку,
Таких прекрасних — от як ви обоє!
Входить вельможа.
Вельможа
Королю, неймовірні вісті! Доказ —
За кілька кроків звідси. Там король
Богемії; мені він наказав
Вітати вас. Він просить у кайдани
Закути сина, що від нього втік,
Забувши і обов’язок, і рід,
І всі надії, що поклав на нього
Король. А втік він з донькою якогось
Старого пастуха.
Леонт
То де король
Богемії? Кажи!
Вельможа
Уже в столиці,
Його я бачив півгодини тому.
Слова мої дивують вас, вони
І мій правдиво відбивають подив.
Король богемський поспішав якраз
(Чи не наздоганяв цю гарну пару?)
І по дорозі батька стрів цієї
Підробленої дами. Брат її
Був з ним, вони тікали разом.
Флорізель
О
Камілло — зрадник! Досі жодна буря
Не похитнула вірності його.
Вельможа
Його провини можете ви зараз
Оскаржити; він тут із вашим батьком.
Леонт
Він тут? Камілло?
Вельможа
Я з ним розмовляв.
Тих бідолах розшукує тепер він.
Ніколи я не бачив, щоб від жаху
Хто-небудь так тремтів. Вони стояли
Навколішках і цілували землю,
Брехливо присягаючись щомиті.
Король Богемії, заткнувши вуха,
Їм обіцяв погибелі всі разом.
Утрата
О бідний тато мій! Не хоче небо
Благословити наш союз, воно
Наглядачів послало проти нас.
Леонт
Ви одружилися?
Флорізель
Ні, пане! Бачу,
Що ми вже не одружимось ніколи.
Хіба що зорі поцілують квіти
В земних долинах. Для людей великих
І для малих — однакова біда.
Леонт
Ця дівчина насправді є принцеса?
Флорізель
Її принцесою назвуть усі