Місяць притягає атмосферні маси, і наш повітряний океан здимається, випинається в напрямі до Місяця. Утворюються величезні періодичні рухи повітряних шарів. Ці припливи і відпливи супроводяться тертям газових частинок. Частинки ці сильно йонізовані. Саме тому високі шари атмосфери є добрим провідником для радіохвиль. І от, в цих сильно йонізованих шарах атмосфери, під час їх руху відносно магнітного поля Землі, виникають, як у провіднику, індукційні струми Фуко.
Таким чином, в природі, завдяки атмосферним припливам, утворюється своєрідна динамо-машина, яка впливає на магнітний стан Землі, що було виявлено і на записах магнітографів.
Ми вивчили роботу цієї велетенської атмосферної динамо-машини, цього своєрідного «вічного двигуна», і переконалися, що запаси атмосферної електрики невичерпні. Вони з лихвою покривають потреби людства на електроенергію, — треба тільки зуміти «зняти» цю електрику.
Те, що ви бачите — перше і недосконале розв’язання задачі. Ракети мають вістря-голки, які приймають на себе електрику, що нагромаджується, ніби в лейденських банках. Потім відбувається розряд «блискавок» над безлюдним місцем, де є приймальна станція з металевими кулями, що висять високо над станцією і сполучені з нею тросом.
Тепер ми починаємо будувати грандіозну атмосферну станцію, робота якої буде цілком автоматизована. В стратосфері будуть споруджені постійні, нерухомі установки, з’єднані одна з одною проводами. Ці установки і будуть нагромаджувати електрику і віддавати її Землі йонізованим пучком повітря. Люди матимуть невичерпне джерело енергії, а вона нам потрібна для великої перебудови Землі…
…Знову темрява, мовчання…
Голубе світло поволі переходить у рожеве. Ранок. Яблуні в цвіту. Красива молода мати, усміхаючись, піднімає свою дитину. Дитина простягає руку вперед, назустріч променистому дневі…
Видіння зникло. Це кажу вже я, — Артем’єв.
Я раптом побачив небесне безмежжя і нашу планету — Землю, що летить у світових просторах. Ніби музика сфер, заграв урочисто оркестр. Земля, дедалі зменшуючись, летіла в невідому далину. Музика стихала і, нарешті, ніби згасла. Сеанс закінчився. Але я ще довго лежав з чорним ящиком на голові, переживаючи свої враження.
Так, Тоня, мабуть, таки мала рацію, дорікаючи мені в тому, що я занадто замикався в своїй роботі. Лише відправившись у цю подорож, я вперше відчув, як змінилось життя на всій Землі від часу Світової Революції. Які роботи, які масштаби! Але ж це тільки початок моїх небесних вражень. Що ж іще чекає мене попереду?
X. У директора
Кабінет директора дещо різнився від інших кімнат, які я бачив. Біля вікна стояв стіл з надзвичайно тонкого алюмінію. Сам директор сидів на такому ж легкому алюмінієвому кріслі, пристебнувшись ремінцем. На столі — папки, прикріплені автоматичними защіпками. Коло столу — алюмінієвий обертовий стелаж для книжок і папок. Через те, що на Зірці існувала невеличка штучна вага, всі ці предмети, хоч і «лежали» на місці, але могли розлетітися від найменшого подуву, і тому були прикріплені. Без звички, мабуть, дуже незручно працювати в таких умовах. На столі апарати внутрішнього телефону і радіо. Багато кнопок з номерами.
Директорові було не більше як тридцять років. На ньому, як і на всіх, був «купальний» костюм. Поголена голова, темно-бронзове тіло, ліловий рум’янець на щоках, орлиний ніс, виразисті великі чорні очі. Дуже красивий чоловік. Він приязно кивнув мені головою, але руки не простягнув. На Кеці потискання рук скасовано.
— Як ви себе почуваєте в наших умовах, товаришу Артем’єв? Чи не терпите від недостачі кисню? — спитав він.
— Нібито починаю звикати, — відповів я. — Але тут у вас прохолодно і повітря розріджене, як на найвищих горах Землі. Важкувато дихати.
— Звикнете, — відповів він. — Як бачите, я почуваю себе чудово. Не те що на Землі, — він посміхнувся. — Я там був приречений на смерть. Була третя стадія туберкульозу. Крововиливи. Мене мало не на носилках внесли в ракету. Тепер здоровий, як бик. Зірка Кец робить ще й не такі чудеса. Це першокласний курорт. Перевага його перед земними в тому, що для кожної людини можна створити найкращий для неї клімат.
— Але як же вас прийняли на Кец з відкритими формами туберкульозу? — здивувався я. — Адже такий суворий добір…