Ось.
Рожевий спалах на затемненому краю височезного корпусу.
Я крутнувся так плавно, як тільки дозволяв мобікостюм, зупинився біля точки запуску і ввів імпелери в режим над-навантаження. Десь піді мною розгорнулося біле світло, що залило нижню половину мого поля зору. То націлився на жучка снаряд Каррери.
Я вимкнув імпелери. Тихо стрибнув угору, до корабля. Відчув, як під лицьовим щитком на моєму обличчі з’являється вдоволена гримаса. Слід від імпелера мав загубитися у хвилі від вибуху жучка, і тепер у Каррери знову жодних зачіпок. Можливо, він і чекає на щось таке, але він мене не бачить, а коли таки зможе побачити…
На корпусі пробудилося полум’я «Сонцеструма». Розсіяний промінь. Я на мить зіщулився в костюмі, а тоді знову всміхнувся, бо побачив, що Каррера мазав, стріляв надто далеко у просторі між місцем загибелі жучка і тим місцем, де я перебував насправді. Я міцніше вчепився пальцями в «Сонцеструм».
Рано. Ра…
Ще один постріл із «Сонцеструма», нітрохи не ближче. Промінь на моїх очах спалахнув і помер, спалахнув і помер, а я тим часом наводив зброю для наступного свого пострілу. Тепер відстань мала бути менша за кілометр. Ще кілька секунд — і промінь у режимі мінімального розсіяння з легкістю проштрикне полісплав, ув якому сховався Каррера, а також будь-яку органіку на своєму шляху. Якщо мені пощастить, йому пострілом відірве голову чи проб’є серце або легені. За меншого талану будуть ушкодження, з якими йому доведеться щось робити, а поки він цим займатиметься, я підберуся ближче.
Думаючи про це, я відчував, як шкіряться мої зуби.
Космос довкола мене вибухнув світлом.
На одну мить — таку коротку, що помітити її можна було лише на швидкості посланця, — мені здалося, що команда корабля повернулася, обурившись ядерним вибухом так близько до своєї поховальної баржі та неприємною, хоч і нешкідливою перестрілкою опісля.
Сигнальна ракета. Довбограю, він тебе підсвітив.
Я ввімкнув імпелери і метнувся вбік. З бастіону на корпусі за мною погнався вогонь «Сонцеструма». Я крутнувся, спромігшись врятуватися від зустрічного вогню. Невдовзі Каррерин промінь таки згас. Я кинувся до даху, сховавшись від Каррериної позиції за якоюсь архітектурною деталлю корпусу, а тоді перевів імпелерний двигун у задній хід і загальмував, перейшовши в повільний дрейф. У моїх скронях загупала кров.
Я в нього влучив?
Наблизившись до корпусу, я був змушений роззирнутися довкола. Чужинські декоративні деталі судна вгорі раптом обернулися на поверхню планетоїда, а я завис головою донизу за п’ять метрів над нею. За сто метрів від мене впевнено горіла сигнальна ракета, кидаючи викривлені тіні за архітектурну деталь корпусу, позаду якої я завис. Поверхні довкола мене були посічені дивними оздобами, завитками та подряпинами, схожими на незугарні позначки на барельєфі, гліфи в колосальному масштабі.
Я в нього…
— Гарно ухилився, Ковачу, — промовив мені у вухо Каррерин голос так, наче Каррера сидів у шоломі біля мене. — Непогано як на не-пловця.
Я поглянув на дисплеї перед собою. Радіозв’язок у костюмі був налаштований тільки на прийом. Я тицьнув дещо збоку всередині шолома, і спалахнув символ передачі. Обережно напруживши тіло, я перейшов у паралельне до корпусу положення. А тим часом…
Хай він балакає.
— Хто тобі сказав, що я — не-пловець?
— О, так, я забув. Оте фіаско з Рендаллом. Але парочка таких вилазок аж ніяк не робить тебе ветераном вакуумних сил, — він удавав фамільярну веселість, але за нею все одно відчувалася відверто потворна лють. — І це пояснює, чому мені буде дуже легко тебе вбити. Саме це я і збираюся зробити, Ковачу. Я розтрощу тобі лицьовий щиток і буду дивитися, як википає твоя пика.
— Тоді вперед, берися за діло, — я оглянув застиглі бульбашки корпусу перед собою, шукаючи зручного місця для снайперського пострілу. — Бо я не збираюся сидіти тут довго.
— Повернувся лише заради краєвиду, ага. Чи забув десь біля стикувального модуля миле твоєму серцю голопорно?
— Просто затримую тебе, поки Вардані зачиняє браму, от і все.
Коротка пауза, впродовж якої я чув його дихання. Я підібрав трос «Сонцеструма» так, що той підплив до моєї правої руки, а тоді торкнувся кнопок балансування на ручці імпелера й ризикнув, випустивши півсекундний імпульс. Смикнулися ремені, і різко ввімкнені мотори в мене на спині обережно підняли мене та понесли вперед.