— Ви маєте рацію, — терпляче озвався я, і вона здивовано затихла. — Де в чому ви маєте рацію. Великі корпорації, ті, що належать до Картелю, навіть не глянуть на цей план. Вони можуть нас убити, запроторити вас на віртуальний допит, поки ви не скажете їм те, що вони хочуть знати, а тоді просто замовчать усе це діло, поки війна не закінчиться, й вони не переможуть.
— Якщо вони переможуть.
— Вони переможуть, — запевнив я її. — Вони завжди так чи інакше перемагають. Але ми не підемо до великих гравців. Ми маємо бути розумнішими.
Я замовкнув і, чекаючи, потицяв у вогонь. Краєчком ока побачив, як Шнайдер від напруження нахилився вперед. Без Тані Вардані на борту всій цій затії гаплик, і ми всі це знали.
Море, шепочучи, вилазило на берег і поверталося назад. У глибині вогню щось ляскало та тріскалося.
— Гаразд, — вона злегка ворухнулася, наче прикута до ліжка людина, що переходить у менш болючу позу. — Продовжуйте. Я слухаю.
Шнайдер гучно зітхнув з полегшенням. Я кивнув.
— Ось що ми зробимо. Ми націлимося на одного конкретного корпоративного оператора, досить невеликого й голодного. Може, ми й не одразу його вирахуємо, але це має бути нескладно. А націлившись, ми зробимо йому пропозицію, від якої він не зможе відмовитися. Унікальна спеціальна пропозиція, обмежена в часі, покупка за зниженою ціною, задоволення гарантовано.
Я помітив, як вона перезирнулася зі Шнайдером. Можливо, вона озиралася на нього лише через цю багату грошову образність.
— Хоч який він малий і голодний, Ковачу, ви все одно говорите про корпоративного гравця, — вона пильно поглянула мені в очі. — Планетарне багатство. А вбивство та віртуальний допит — речі аж ніяк не дорогі. Як ви пропонуєте запобігти цьому варіанту?
— Просто. Ми їх налякаємо.
— Ви їх налякаєте, — вона на мить подивилася на мене, а тоді кашлянула коротким неохочим смішком. — Ковачу, вас треба на диск записати. Ви — ідеальна розвага після психічної травми. То скажіть мені. Ви збираєтеся налякати корпоративний блок. Чим — маріонетками-головорізами?
Я відчув, як мої губи теж складаються в щиру усмішку.
— Щось таке.
Розділ шостий
Майже весь наступний ранок Шнайдер стирав ядро даних шатла, тим часом як Таня Вардані безцільно шаркала колами по піску або сиділа біля відкритого люка й розмовляла зі Шнайдером. Я лишив їх на самоті й пішов до віддаленого кінця берега, де в море врізалася чорна скеля. Як виявилося, на цю скелю було просто видертися, а краєвид з її вершини компенсував нечисленні подряпини, які я заробив по дорозі. Я притулився спиною до знайденого поблизу прискалку й поглянув на обрій, згадуючи уривки сну, який побачив напередодні вночі.
Світ Гарлана маленький як на придатну до життя планету, а його моря непередбачувано рухаються під впливом трьох місяців. Санкція-IV значно більша, більша навіть за Латімер або Землю, і не має природних супутників, а тому її океани широкі та спокійні. На тлі спогадів про мою юність на Світі Гарлана цей спокій завжди видавався дещо підозрілим, неначе море затримало своє водянисте дихання в очікуванні якогось катаклізму. Це почуття було моторошним, а обробка посланця, як правило, блокувала його в дуже простий спосіб — не допускаючи в моїх думках цього порівняння. Під час мріє-сну обробка діє не так ефективно, і в мене в голові щось, вочевидь, колупало тріщини.
Уві сні я стояв на гальковому пляжі десь на Санкції-IV, дивлячись на спокійний рух води, аж тут поверхня моря почала здійматися і надиматись. Я дивився, заклякнувши на місці, як водяні горбки ворушилися, розпадалися та текли, минаючи один одного, наче гнучкі чорні м’язи. Хвильки на краю води зникли — їх всмоктало туди, де вигиналося море. В мені з’явилася впевненість, рівною мірою породжена холодним жахом і болючим смутком, не слабша за збурення в морі. Я достеменно знав: насувається щось страхітливе.
Але я прокинувся, перш ніж воно виринуло.
У моїй нозі засіпався м’яз, і я роздратовано сів. Біля підніжжя мого розуму ще плескалися залишки сну, шукаючи зв’язку з чимось більш матеріальним.
Може, це був відгомін дуелі з розумними мінами. Я бачив, як здіймалося море, коли під його поверхнею детонували наші снаряди.
Так, звісно. Дуже травматично.