Йонаш Дробняк замовк, запала глуха тиша. Якусь хвилину всі тамували віддих: кожен відчував, що ясна, прозора розповідь цієї надзвичайної людини змішується голові в якусь безладну купу вражень, в хаотичне плетиво думок. І раптом усі заговорили один поперед одного.
— Звідки вам це відомо? — вирізнився з загального омону голос Вітольда Гальського, і знову залягла тиша.
Обличчя Йонаша Дробняка запроменіло посмішкою, його довгий ніс піднявся з кумедною поважністю вгору.
— Звідки відомо? — повторив він, — признаюсь, мені важко відповісти на це запитання. Відомо, по-перше, тому, що я за професією бухгалтер і вмію розшифровувати наймайстерніше замасковані в документах таємниці підприємств. По-друге… — Йонаш Дробняк похнюпився й почервонів; по його жовтавому худому обличчі пробіг промінь сором'язливості, як у людини, що от зараз розкрила свою найглибшу таємницю. — По-друге… — повторив він, — тому, що я… детектив-аматор. — Він поволі, обережно підвів голову, ніби чекаючи, що всі вибухнуть сміхом. Але слухачі мовчали. — Щоб довідатися про давні події на Сєкєрках, я мусив там провести деякий час. Мене цікавила атмосфера того місця, я вивчав криміналістику, а також шукав контакту із злочинним світом. Із ЗЛИМ було інакше: це він сам нав'язав нам усім контакт з собою. Зовнішня таємничість і всюдисутність Новака-ЗЛОГО виходить з незмірно реального і конкретного явища — з поширення хуліганства у Варшаві. У Варшаві трапляється багато скандалів, на кожному кроці скандал, починаючи із сварок у чергах за молоком, вічної війни пасажирів з обслугою транспорту — аж до кривавих пиятик у шинках. Сторонні свідки, як правило, не втручаються в ці скандали, але ЗЛИЙ — навпаки — на кожному кроці втручався. Звідси й пішло все це…
Всі замислились. За хвилину обізвався редактор Едвін Колянко:
— Ви неоціненна людина, Дробняк!
— Не треба було його відразу арештовувати, — зауважив Калодонт, досить агресивно звертаючись до Дзярського, — і садовити в тюрму…
— Правда… — рішуче ствердив Генек Шмігло.
— Громадяни, — спокійно, але досить рішуче заявив Дзярський, — серед вас я репрезентую державу і закон. Генрик Новак заарештований іменем закону.
Йонаш Дробняк помовчав, потів сказав:
— Я гадаю, поручик Дзярський має рацію. Генрик Новак мусить відбути кару. Єдиний шлях до нас лежить для нього через судовий зал та через тюремну камеру. Іншого шляху немає.
Тут він привітно вклонився всім і зник так само швидко й несподівано, як і з'явився. Всі сиділи, закам'янівши від подиву; потім, мов по команді, кинулися до вікон. Унизу Йонаш Дробняк сідав у смішний старомодний автомобіль типу «Кабріолет-човник», що стояв біля тротуару.
Старанно зачинив за собою дверцята, поставив парасольку між колінами, глянув угору, підняв прощальним жестом старосвітський котелок, посміхнувся з сердечною приязню, помахав і послав кілька поцілунків рукою. Потім завів мотор. Дивна машина затремтіла, гойднулася і раптом рушила, залишаючи за собою хмари диму.
Всі відійшли від вікон. Кожен відчував у цю хвилину потребу побути на самоті. Тільки поручик Міхал Дзярський не піддався загальному настрою, захоплений своїми думками:
— Я мушу заарештувати Шаєвського! — сказав він за кілька хвилин старшому сержанту Мацєяку, коли вони вийшли на вулицю.
Варшава.