— Щиро дякую за цю вказівку, — вигукнув раптом Роньяр. — Я мало не став жертвою такого крісла, — додав він, пояснюючи свою думку.
Гофстраат категорично заявив:
— Не скоро ми знову до вас завітаємо, Тербовен. Моторошно робиться, коли подумаєш, що…
Не встиг адвокат закінчити речення, як його перебив збуджений доктор Бергер:
— Тепер відкриваються нечувані можливості для нас, медиків, допомагати нашим пацієнтам! Ми підслуховуємо невисловлене і таким чином зможемо обходити гальмувальні процеси хворих!
Навіть адвокат, завжди зразково спокійний, розхвилювався:
— Несподівані перспективи для юстиції! Треба створювати нові закони, які б ураховували всі ці можливості. Для криміналістів цей винахід — неоціненна допомога!
— Заждіть, панове! Ви ще всього не знаєте, — перебив збуджені репліки Тербовен.
— Почути сприйняті думки за допомогою гучномовця неможливо, не виходить! Їх можна тільки випромінювати за допомогою спеціального передавача у мозок іншої особи, яка при цьому впадає в своєрідний гіпноз. У такому стані їй нав'язуються чужі думки. Вона нездатна формувати власні думки і сприймає випромінювані в її мозок думки, як свої.
Роньяр зірвався з місця і закричав:
— Чудово! Найліпший винахід усіх часів! Нечувані можливості викривати інтриги жінок!
— Ну, звичайно! Ви вже знову вчепилися за свою улюблену тему! — гукнув Бергер. — Краще сядьте і побережіть свої нерви!
— Дуже просто! Припустімо, що ваша приятелька…
Бергер перебив його:
— Ви завжди до інших підходите з своєю міркою! Але ж вам добре відомо, що я одружений!
Роньяр грайливо зауважив:
— Чому це вас так дратує, любий Бергер? Адже одне не виключає другого!..
— Стійте, стійте! — втрутився Гофстраат. — Бо це вже належить до мого фаху і дає привід до обгрунтованого розлучення.
Але тільки-но Роньяр почув щось про розлучення, як зараз же закричав:
— Ах, шкода, якби тоді вже існував апарат Тербовена, то мій шлюборозлучний процес був би дуже веселий!
— Та перестаньте, Роньяре! Ви справді невиправні, — перебив його Бергер. І, звертаючись до Тербовена, запитав: — Якого зовнішнього виразу набирає цей гіпнотичний стан? Чи це як при справжньому гіпнозі, коли людина потім нічого не може пригадати?
— Ні, вона точно знає, що це не її власні думки. Але вона не може не піддатися примусу і при цьому відчуває навіть часом деякий фізичний біль.
Тербовену було радісно тепер, після довгого очікування, поговорити в тісному дружньому колі про свій винахід. Він почав пояснювати далі:
— Людина не може негайно ж висловити нав'язані їй думки, бо вона впадає в стан, подібний до сну, в якому відчуває підсвідомо. Вона сприймає лише ті чужі думки, що їх надсилає апарат; її власні збудження, що виникають у великих півкулях мозку, в цей час вимкнені. Робота пам'яті в такий спосіб посилюється. Коли енцефалограф вимикають, то відповідна особа відчуває, ніби вона про все це сама думала і нічого не забула.
Доктор Бергер перебив його:
— Отже, безпосередня передача, згідно з вашим поясненням, неможлива. Тим самим цей стан відрізняється від сомнамбулічного стану гіпнозу, де загіпнотизований може негайно ж відповідати на запитання.
— Цілком слушно, — відповів Тербовен. — Крім того, інтервал між сприйманням і відтворенням зумовлений ще й технічними процесами. Стрічку магнітофона треба ще перемотати, перш ніж випромінювання буде скеровано на іншу особу.
Роньяр запитав з інтересом, але скептичним тоном:
— Скажіть-но, Тербовен, чи вдалося вам здобути піддослідних людей для цієї делікатної справи?
— Звичайно. Але я був заінтересований у тому, щоб якомога менше людей були обізнані з моєю роботою. Та навіть і незалежно від цього спонукати когось до участі в таких експериментах небезпечна справа.