13
— Ось тут, як бачите, розрахунки нашої найновішої астрорадарної установки!
Доктор Фельзенштейн, керівник астрофізичного інституту, показав Петеру Тербовену розгорнуті на письмовому столі креслення модернізованого ехолота високої частотності.
— Як вам відомо, перші виміри за допомогою ехолота, що були проведені багато років тому, точно визначили відстань між Землею і Місяцем. Від тодішньої, ще дуже недосконалої установки і до цього сучасного приладу пройдено довгий і нелегкий шлях. У цьому ви можете мені повірити, — додав дещо гордовито доктор Фельзенштейн. — За допомогою цього чудо-приладу і нових інфрапеленгових апаратів ми змогли цілком точно виявити і виміряти великі темні зорі.
Розглянувши з зацікавленням і знанням справи схеми та розрахунки, Петер Тербовен сів на стілець і запитав:
— Шановний докторе, ви ще не опублікували цих точних результатів ваших вимірювань? Крім фізичних журналів, я читаю ще й астрономічні, але там досі нічого про це не писали.
Фельзенштейн, який сів напроти Тербовена, повернув до нього обличчя з незвичайно довгим носом.
— Тут ви маєте цілковиту рацію, шановний колего! Досі про це нічого не опубліковано, — і, засміявшись, додав: — Віднині ви належите до тих небагатьох обраних, які в тій чи іншій мірі обізнані з роботою нашого інституту.
— Дуже вдячний вам за інформацію. Мій візит до вас має свою особливу причину, про яку я поки що не хотів би говорити.
Лукаво примруживши очі за блискучими скельцями окулярів, доктор Фельзенштейн зауважив:
— Сподіваюся, ви не збираєтесь конкурувати з нами!
Петер, посміхаючись, заперечливо хитнув головою.
— Не турбуйтесь! Адже в мене є тепер ще й додаткова спеціальність — я став Шерлоком Холмсом; тому мене цікавлять темні особи і темні зорі.
— Хм, справді темна справа, шановний Тербовен! Якщо мої зорі можуть стати вам у пригоді, я охоче розповідатиму далі.
Ми знаємо в наші часи три різних групи нерухомих зір: по-перше, ті, що світять яскравим світлом, по-друге, радіоактивні темні зорі, що надсилають радіохвилі, — ці зорі були відкриті вже тоді, коли провадились перші радарні виміри в напрямку до місяця; по-третє, темні зорі, які надсилають тільки інфрачервоні промені. Відстань до цих нових зір та їх величина відомі лише небагатьом. Тільки співробітники інституту та кілька сторонніх колег — до них належить, між іншим, і колишній асистент вашого батька, доктор Нево — обізнані з цими даними.
Без будь-якої видимої причини Петер Тербовен раптом схопився з місця і кілька разів пройшовся перед Фельзенштейном, що здивовано поглянув на нього. Нарешті він зупинився перед ним і спитав:
— А яка віддаль цих зір від землі?
Керівник інституту поклав ногу на ногу й відповів:
— Коли за допомогою радарної установки ми виміряли відстані до обох крайніх планет нашої сонячної системи, тобто до Нептуна та Плутона, і визначили його цифрами порядку п'яти-шести мільярдів кілометрів, то ми гадали, що досягли межі можливого в наші часи.
Він зробив невелику паузу.
— Тому ви можете уявити собі наше здивування, коли одної ночі доктор Мюллер з нашого інституту відкрив зорю, про існування якої ніхто нічого не знав, тому що вона темна. Вона не сяє, проте, як ми дізналися за допомогою інфрапеленгатора, випромінює інфрачервоні промені і тепло. Тепер ми знаємо, що таких зір є чимало. Вони знаходяться на найрізноманітніших відстанях од Землі, і деякі з них багато більші за наше сонце.
Тербовен перебив його запитанням:
— Яка відстань до найближчої темної зірки?
Фельзенштейн відповів:
— Найближча знаходиться в сузір'ї Оріона і віддалена від нас на дві третини світлового року, отже, вона далеко за межами нашої планетної системи.
Схвильований Тербовен почав підраховувати:
— Як ви сказали? Дві третини світлового року? Та це ж вісім місяців!
Фельзенштейн був здивований.
— Звичайно! А що ж у цьому особливого?
— Разом це становить шістнадцять місяців, — впевнено рахував Петер далі.
Керівник інституту похитав головою.
— Що ви, там підраховуєте?
— Ну от, дуже просто! Світло проходить від землі до вашої темної зірки за вісім місяців і на зворотний шлях потребує теж вісім місяців. А разом — шістнадцять місяців.
Фельзенштейн дивився на нього, нічого не розуміючи:
— Що ви там затіваєте? Хочете виміряти зірку за допомогою радарної установки? Ну, то бажаю успіху! Тоді можете чекати шістнадцять місяців, поки одержите результати.