Пропускаючи поперед себе гостей, Петер звернувся до Нево люб'язним тоном.
— Сьогодні моя черга продемонструвати вам дещо!
Нево вимушено посміхнувся і з зацікавленням озирнувся навколо.
Щодо Гофстраата, то він у цій кімнаті бував і раніше. Йому були знайомі і широка книжкова полиця, що займала цілу стіну, і шафи з скляними дверцятами, і вся інша скромна обстановка. Не чекаючи запрошення, він зразу ж сів у крісло і поклав ногу на ногу. Обличчя його ніби говорило: «Ну, прошу, я готовий».
Петер запросив і Нево сісти; він підсунув до нього крісло й показав на апарат, що стояв на столі в кутку кімнати. Цей прилад зовнішньо нічим не відрізнявся від звичайного магнітофона. Під столом стояло кілька підсилювачів. Установка була, очевидно, готова до роботи, бо тільки Петер натиснув на кнопку, диски з стрічками почали крутитись. У кімнаті запанувала тиша. Доктор Нево з напруженою увагою стежив за рухами Петера.
Перевіривши ще раз прилад, доктор Тербовен повільно обернувся і сказав ніби жартома, хоч очі його дивилися цілком серйозно:
— Те, що ви зараз думаєте, пане Нево, не є більше вашою власністю… Ви…
Нево миттю зірвався з місця, обернувся і почав оглядати крісло, в якому тільки-но сидів. І тут він побачив те, чого, сідаючи, не помітив, а саме: дві металеві пластинки своєрідної форми, симетрично розташовані на старомодній спинці крісла.
Нево навіть не дав Петерові договорити. Він злякано й сердито заторохтів:
— Я не дозволю так жартувати з собою, пане Тербовен. Це ж справжній напад зненацька!
Гофстраат пильно оглянув непомітно вмонтовані в спинку крісла електроди і схвальним тоном промурмотів:
— Нічого не скажеш, дуже добре зроблено!
Цілком спокійно, з посмішкою на обличчі Петер умовляв Нево:
— Але ж прошу, пане Нево! Це ж зовсім безневинна справа! І чого тільки ви так схвилювалися? — Із прихованою іронією продовжував: — Бачте, коли б я хотів вас захопити зненацька, то не попередив би вас заздалегідь. Отже, будь ласка! — Жестом указавши на крісло, він попросив Нево знову сісти в нього на час експерименту.
Проте Нево все ще нервував, його обличчя почервоніло від гніву. Він нерішуче стояв перед кріслом.
— Читання думок можна випробувати лише на власній голові, — заходився вмовляти його і Гофстраат. — Інакше як ви встановите тотожність ваших думок з тим, що зафіксував апарат?
— Та це ж і не боляче, — уже безцеремонно почав кепкувати Петер.
— Ні в якому разі!
Голос Нево прозвучав твердо, рішуче, Він сів у інше крісло біля маленького столика посередині кімнати.
— Сідайте-но ви в те крісло! — з викликом звернувся він до Гофстраата.
Обличчя Нево якось дивно змінилося. З червоного воно стало блідим.
Прищуливши очі, він сердито процідив крізь зуби:
— Я принципіально не хочу бути піддослідним кроликом для інших!
Не встиг він ще договорити, як Гофстраат мовчки встав і спокійненько пересів на місце, якого з таким страхом уникав Нево. Він глянув на годинник і звернувся до винахідника апарата:
— На десять хвилин я до ваших послуг. Прошу, можна починати!
Після відмовлення Нево Петер вимкнув прилад. Тепер він ще раз натиснув на кнопку. І знову обидва великі диски з приймальною плівкою почали крутитися.
В цій ситуації Нево почував себе неприємно посоромленим. Непевним поглядом він стежив за рухами Петера. Чути було тільки тихеньке гудіння апаратів. Усі троє почували себе якось незручно й мовчали.
Відсутній погляд Гофстраата зосередився на столі, що стояв посередині кімнати. Його мозок, очевидно, працював з великим напруженням, трохи насуплені брови свідчили про незвичайну внутрішню зосередженість.
Петер стояв біля енцефалографа й уважно спостерігав за Гофстраатом, тримаючи ліву руку на кнопці вимикача.
Нево нервово совався на своєму кріслі туди й сюди. Щосекунди він поглядав на годинник — експеримент тривав уже шість хвилин.
Погляд Нево затримувався то на Гофстрааті, то на Тербовені. Його права рука лежала на столі, нервово постукуючи пальцями, але він був так схвильований, що й не помічав нього.
На підмізинному пальні у нього виблискував золотий перстень дивовижної форми: змія, що кусає сама себе за хвіст; замість очей у гадюки були два блискучі смарагди.
Тривожне постукування вивело Гофстраата з глибокої задуми; він кинув погляд на руку доктора Нево і, наче заворожений, задивився на оригінальний перстень.
В цей момент Петер вимкнув апарат і, знову обернувшись до установки, констатував:
— Десять хвилин минуло!
Гофстраат підвівся й пішов на своє місце.