— Скоро ви засмієтесь на кутні, пане Нево! Яким би вправним артистом ви не були, вам уже ніщо не допоможе. Вас уже зрадили ваші власні думки. Щоб ви знали: у мене двоє крісел з апаратом, що реєструє чужі думки, і в одному і них ви вже сиділи під експериментом.
Колишній асистент здригнувся. Присуваючи до себе крісло, він на якусь мить не міг приховати тремтіння рук. Потім сів, міцно схопившись за бильця, і впився в Тербовена ненавидячим поглядом.
— Ви негідник! Що за брудний наклеп ви зводите на мене?
Але у відповідь на лайку Петер тільки сміявся.
— Наклеп? А погляньте-но на перстень, що у вас на руці, і пригадайте, де ви його взяли!
Нево, як несамовитий, підскочив у кріслі й закричав пронизливим уриваним голосом:
— Геть! Негайно забирайтеся звідси!
Його обличчя скривилося, на лобі набухли жили.
Від цього вибуху Тербовен інстинктивно відступив на крок назад. Високо підвівши голову, він зміряв колишнього асистента свого батька холодним, рішучим поглядом:
— Я бачу, що так ми нічого не досягнемо!
— В цьому ви маєте рацію! — відповів Нево з гнівним виразом обличчя.
Раптом ним оволодів незвичайний, але загрозливий спокій. Звичним рухом Нево поправив окуляри і, трохи примруживши очі, пильно подивився на Печера. Непомітно для Тербовена він просунув праву руку в кишеню свого білого халата.
— Або ви негайно залишите мій дім, або я скористаюсь своїм правом самооборони.
Говорячи це, він повільно вийняв руку з кишені. В світлі електричної лампи блиснув чорний ствол пістолета.
Але це вплинуло на Тербовена зовсім не так, як розраховував Нево. Одразу відчувши небезпеку, Петер одним стрибком кинувся вперед і, перш ніж противник підняв зброю, схопив його за руку. Нево скрикнув від болю й випустив пістолет. Недарма ж Петер Тербовен вивчав прийоми джіу-джітсу, а вправності йому ще ніколи не бракувало. Тепер у цьому впевнився і сам Нево.
Приголомшений, він побачив свою зброю в руці Тербовена, який в ту ж мить випростався перед ним.
Ситуація змінилася. Петер зрозумів, що його супротивник не зупиниться перед вбивством, і ним оволоділо почуття безпощадної рішучості. Він мусить викрити вбивцю батька, навіть якщо для цього доведеться вдатися до насильства. Чорне дуло пістолета дивилося на Нево, який, здавалося, був більше приголомшений, ніж наляканий.
— Нево, облиште свою гру! Я вчасно захопив вас — вам не вдалося втекти з апаратурою до Америки.
Той злякано відступив назад. Але одразу ж оволодів собою й сказав глузливо:
— Не робіть з себе посміховища, Тербовен! Заберіть геть оту небезпечну залізяку! — Він зовсім спокійно сів знову в крісло й упевнено продовжував: — А що я роблю з своїми приладами, вас це анітрохи не обходить! — Потім кивнув на пістолет і загрозливо додав — А про це ви ще пожалкуєте!
— Попереджаю вас, Нево, — холодно й непохитно відповів йому Петер, — я не зупинюсь ні перед чим; якщо ви знову щось затієте, я негайно стрілятиму!
— Хотів би я все ж таки знати: що ви хочете від мене? — зухвало посміхнувся Нево. © http://kompas.co.ua
— Саме про це я й хочу вам сказати, — спокійно, але рішуче відповів Петер, опускаючи вниз пістолет. — З допомогою цього апарата, що, як я бачу, ще не демонтований, зараз ви продемонструєте мені останні події в руїнах старовинного міста. Ви самі покажете мені, що сталося з моїм батьком.
— Комедія та й годі! — в'їдливо прошипів Нево. — Що ви собі вигадали? Вам добре відомо, що цей прилад не може відтворити подій, які сталися недавно.
— Та що ви кажете? — глузував Петер. — З нових часів ваш прилад, певно, показує лише кораблі?
Вражений такою обізнаністю Тербовена, колишній асистент відсахнувся і, примруживши очі, зміряв його допитливим поглядом.
— Я допоможу вам пригадати, пане доктор Нево, — продовжував непрошений гість тим же глузливим тоном. — У вас є додатковий пристрій до апарата, і з його допомогою ви маєте змогу продемонструвати події ближчих до нас часів. Інфрачервоні промені, що відбиваються від великих темних зірок, ви приймаєте через інфрачервоний фільтр. Це і є ті промені, що в свій час відбилися від землі і несуть у собі картину всіх земних подій минулого. Отже, ви можете показати і те, що сталося з моїм батьком в руїнах старовинного міста шістнадцять місяців тому.
Припертий до стіни Нево обхопив руками бильця крісла так міцно, що в нього на пальцях побіліли суглоби; і коли Пітер замовк, він, мов ужалений, скочив з крісла й засичав гадюкою:
— Ваші відомості, вельмишановний пане, нічого вам не допоможуть! Прилад не працює через брак однієї важливої катодної лампи.