Нево зупинився посеред кабінету і якимсь глухим голосом сказав:
— Мені не все вдалося. Трохи не пощастило…
— «Не пощастило», — глузливо перекривив його Маккормік і зразу ж нестримно закричав: — Нездара ви — от у чому вся причина!
Обличчя Нево налилося кров'ю, і він роздратовано відповів:
— Якщо ви так упевнені в цьому, то навіщо ж ви тоді посилали мене туди?
Начальник на це нічого не сказав, лише гнівно витріщився на нього.
— Ви принаймні хоч можете зробити копію такого апарата? — нарешті нетерпляче спитав він.
Нево якось неясно посміхнувся й, натискуючи на кожне слово, відповів:
— Нездари, звичайно, не можуть скопіювати апарата.
У Маккорміка на обличчі не здригнувся жодний мускул; він дивився скам'янілим поглядом поперед себе, немов сфінкс. Минали хвилини. Зла посмішка на обличчі Нево перетворилася на судорожну гримасу; сам він був схожий на кролика, загіпнотизованого поглядом удава. Після довгої мовчанки, яка здалася Нево вічністю, почувся грубий, переконуючий голос боса:
— Після всіх ваших промахів, містер Оуен, не робіть ще гіршого. Ви ж добре знаєте, як далеко сягає наша рука.
Обличчя Нево пожвавішало.
— Винахід професора Тербовена вже не існує. Я єдиний у світі знаю цей апарат.
Голос Маккорміка звучав майже байдуже, коли він відповів:
— Ваше щастя, що ви хоч чогось та добилися. До речі, ми не дозволимо шантажувати нас. Коли ви почнете конструювати апарат?
— Я можу спробувати, — непевно сказав Нево. — А чи що вийде, — це повністю залежатиме від деяких обставин.
Директор звів докупи свої кущуваті білі брови й сказав з притиском:
— Мені здається, що досі у вас не було підстав скаржитися на платню.
Нево знизав плечима:
— Але ж можливо, що мені хтось запропонує більше.
Маккормік пильно подивився йому в вічі, потім натиснув на кнопку й сказав зневажливо:
— Ну, як знаєте! Ви ще почуєте про мене! — Він кивком голови вказав на двері, що в цю мить відчинялися, й відпустив відвідувача, не сказавши більше ні слова.
В приймальні секретарка вже чекала на Нево. Розгублений, з червоним обличчям, він стояв перед нею, неспроможний толком відповісти на запитання.
— Ти посварився з босом! — прямо сказала жінка.
Нево зміряв її допитливим поглядом:
— Це… дивлячись як розглядати справу! — І тут же спитав вимогливо: — Як у тебе сьогодні вечір? Щось маєш на увазі?
Обличчя секретарки, ще хвилину тому задумливе і серйозне, раптом прояснилось.
— А я вже думала, що ти все-все забув.
— В тому ж самому ресторані, що на розі? — наполягав Нево.
Вона кивнула:
— О восьмій вечора.
Вже надівши капелюха і відчинивши двері, Нево обернувся ще раз і гукнув:
— Домовились! О восьмій вечора в «Розетті»!
І знову Нево стояв у ліфті. Знову бой так само монотонно називав поверхи. Ліфт швидко мчав униз, і, наче в калейдоскопі, мимо пролітали світлі плями поверхів. Нарешті зупинилися на першому поверсі.
Разом з Нево ще кілька чоловік вийшло з ліфта, і всі за мить зникли в людському вирі. Нево звернув ліворуч, щоб скористатися боковим виходом. І тут його покликали:
— Та це ж пан Нево! Ви тут?
Відірваний під своїх дум, він оглянувся навколо і в ту ж мить злякано здригнувся. Потім квапливим рухом трошки підняв капелюха і зразу ж знову поспішив насунути його на лоб. Йому хотілося якомога швидше зникнути в натовпі, однак той самий голос знову покликав його:
— Пане Нево! Та ви що, не впізнаєте мене?
Нево зупинився і вдав, ніби приємно вражений:
— Мадмуазель Бельмонт? — Але остаточно позбутися стурбованого виразу обличчя не міг.
— Що ж вас привело в Нью-Йорк? Хіба ви можете взагалі розстатися з своєю роботою?
Нево відбувся кількома нічого не значущими словами. В його голові вихором закружляли думки: «Чи вона часом не переслідує мене? Чому вона, мов навмисне, опинилася тут?»
Рудоволоса красуня стримано мовчала. Раптом вона спитала:
— Ви вже давно тут?
Нево полегшено зітхнув: здається, вона нічого не знає. Обережно підбираючи слова, відповів:
— Та так, уже кілька днів.
При цьому від його уважних очей не уникло те, що й вона ніби відчула якесь полегшення. Тривожне напруження, що було заполонило його, змінилося цікавістю, яка дедалі зростала.
Нево пригадав вечір у Гофстраата. Справді, ця жінка — спокуслива красуня. Недарма ж після візиту Лю Бельмонт у нього зароїлися певні плани.
Бельмонт мовчки дивилась на Нево. Вона помітила зміну виразу його обличчя й задоволено посміхнулась.