— Сподіваюсь, ви не повернетесь негайно до старої Європи?
— Не так швидко, щоб ми не встигли відсвяткувати побачення, — відповів Нево.
— О, це було б чудово! — радісно вигукнула красуня.
Домовились. зустрітися на другий день у неї в готелі.
25
Доктор Бальє, блідий від безсонної ночі, стояв перед телевізором.
— Ви б хоч трошечки поспали, поки ми тут, — запропонував Петер Тербовен.
— Все в порядку, — сказав асистент. — Уже шість годин, як зображення знову стало ясним. Але я б хотів лишитися тут.
Петер серйозно поглянув на нього:
— І все ж буде краще, шановний Бальє, якщо ви відпочинете. Ідіть в кімнату на антресолі, там є канапа.
— Та ще ж точно не відомо, що сьогодні ми побачимо те, чого чекаємо! — почувся з-за відчинених дверей лабораторії голос. Роньяра, який тільки що прийшов разом з Тербовеном і в цей час вішав свій плащ у коридорі.
Петер ствердно кивнув:
— Звичайно, це може статися і завтра. Точно сказати не можна.
— Ну, то ви розбудите мене, якщо треба буде, — сказав Бальє і пішов униз.
— Гофстраат буде лише за півгодини, — повідомив Роньяр, заходячи до лабораторії. — Він дзвонив мені кілька хвилин тому.
Петер став перед екраном, розглядаючи руїни. У верхньому лівому кутку екрана стояв намет. Перед ним рухалися людські постаті. То були робітники, які, видно, прийшли до професора за вказівками. Нево ніде не видно було. Мабуть, він ще не вийшов з намету.
Роньяр присунув собі крісло й вийняв з кишені блокнот.
— Думаю, ви нічого не матимете проти, якщо я належно висвітлю цю достопам'ятну годину в своїй газеті.
Петер обернувся до нього:
— Сподіватимемось, пане Роньяр, що цей прилад допоможе нам розгадати таємницю.
Вони мовчки дивилися один на одного. Нарешті Петер, схиливши голову, промовив:
— Не моя остання надія!
Редактор кивнув і перевів погляд на зображення, що тьмяно миготіло на екрані. Тимчасом уже з'явився і Нево. Професор з одним робітником пішов кудись у руїни. Нево з іншим залишився на місці.
Тільки-но редактор зібрався спотворити аркушики блокнота своїми пресловутими ієрогліфами, як раптом внизу в вестибюлі щось ухнуло — почувся такий звук, ніби хтось дунув у велику трубу. Стривожений Роньяр рвучко підвів голову, проте Петер уже кількома кроками досяг дверей. Редактор побіг слідом за ним. Коли вони перехилилися через поручні сходів, внизу навстіж відчинилися двері і звідти вискочив Бальє. Він ледве не наштовхнувся на Гофстраата, який в капелюсі й плащі досить спокійно наближався до сходів.
— Що тут трапилося? Ви чули цей звук? — Асистент трусив адвоката за плечі.
— Що саме?
— Ну, ви чули цей гучний вибух?
Якусь мить адвокат оторопіло дивився на доктора Бальє, потім незвичним для нього голосом невпевнено й боязко сказав:
— Прошу пробачення, пане Бальє, у мене жахливий нежить…
— Так то ви чхнули?..
Гофстраат тільки кивнув головою.
Бальє вибухнув таким нестримним сміхом, що ті двоє нагорі мимоволі теж зареготали. Пирскаючи від сміху, доктор насилу вимовив:
— А я вже подумав, що вибухнула друга атомна бомба.
Гофстраат трохи знітився. Підіймаючись вгору по сходах, він сказав, захищаючись:
— Тільки нездорова людина може не захворіти в таку погоду на нежить.
Усе ще сміючись, Бальє повернувся в свою кімнату. Весело привітавшись з Тербовеном і Роньяром, адвокат грунтовно прочистив свого носа.
— Видно, у всіх вас нікудишні нерви, — зауважив він.
Всі троє попрямували до лабораторії. Роньяр звернувся до адвоката:
— Ну, знаєте, такою трубою ви можете навіть мертвого…
Він раптом замовк, бо Петер, побачивши темний чотирикутник екрана, схвильовано скрикнув:
— О, прокляття! Прилад не працює!
В той час як обидва друга приголомшені стояли посеред кімнати, Петер стрибком кинувся до апарата. Він окинув поглядом контрольні лампи й вимірювальні прилади, потім полегшено перевів подих і сказав:
— Це тільки регулятор напруги. Він і раніше не раз заклинювався.
Не гаючи часу, Петер підняв захисний ковпак і натиснув на якір. У ту ж мить на пульті управління щось тріснуло і знову почулося рівномірне гудіння трансформаторів. Стрілки приладів поволі повзли вгору.
Роньяр і адвокат підійшли ближче.
— Ну й перелякався ж я, — мовив редактор.
— Коли б хоч не телевізійна трубка… — з сумнівом сказав Гофстраат.
Петер похитав головою: