«Ага, — подумав Петер, — значить, він у ящиках контрабандою вивіз із Мексіки золотий скарб. Але що він знову має намір робити на Юкатані і навіщо послав спочатку свою асистентку і Стеена?»
Вони йшли широким бульваром в тіні віковічних дерев. Петер поринув у свої думки. Нарешті чарівна супутниця звернулась до нього:
— Про себе я вже все вам розповіла. Але мені цікаво знати, як ви довідались про цей жахливий злочин. Може, ви розповісте?
— Добре, мадмуазель Норріс, я скажу вам про це в кількох словах.
І Петер задовольнив її прохання. Розповів про технічне удосконалення телевізора, про великі темні зорі, що відбивають світло. Вона слухала з захопленням. Щоправда, він нічого не сказав про попередні події, які збудили у нього підозру і потім посилили її. — Я нічого не знала про те, що додатково був виготовлений прилад для інфрачервоних променів, — сказала вона, коли Петер пояснював їй технічний бік справи. — Протягом останніх місяців я рідко бувала в лабораторії. Нево доручив мені оформити документацію на апаратуру в тій послідовності, в якій ваш батько поступово розвивав свій винахід. Я збирала креслення й розрахунки вашого батька, а потім систематизувала їх.
Петер зацікавлено слухав її.
— Ви закінчили цю роботу? — нетерпляче спитав він.
— Так, невдовзі перед від'їздом я передала їх Нево. Вони, очевидно, потрібні йому для того, щоб подати заявку на патент десь за кордоном.
Норріс змінила тему, повернувшись до вихідного пункту їхньої розмови:
— І вдосконалений прилад показав вам, як Нево вашого батька?..
— Так, — підтвердив Петер.
— Уявляю, які жахливі хвилини ви пережили тоді! — схвильовано сказала вона, зупиняючись.
— Але ми побачили й таке, чого не знає Нево, — розповідав Петер, — Ми побачили індійця, який через кілька хвилин після цього мерзотного злочину знову викопав мого батька й поніс кудись у лісові хащі.
— Це звучить майже неймовірно. А далі ви що-небудь побачили?
— На жаль, ні! — відповів Петер. — Але можливо, що мій батько був ще живий, інакше навіщо було тому індійцеві забирати його з собою.
— Очевидно, так, — трохи подумавши, сказала вона.
— Тепер вам повинно бути ясно, чому я тут, — сказав Петер на закінчення. — Найближчими днями я поїду далі, на Юкатан, і займусь розшуками свого батька. Головне — знайти того індійця! Це моє першочергове завдання.
Заглибившись кожен у свої думки, вони мовчки йшли вулицею. Йдучи поряд з Норріс, Петер не міг зрозуміти, чому вона так довго мовчить, і крадькома поглядав на неї збоку. Раптом дівчина зупинилася:
— Я хочу вам щось запропонувати…
— Прошу, — трохи здивовано сказав він.
— Візьміть мене з собою! Я сподіваюсь, що буду корисною у ваших розшуках. — І, ніби вибачаючись, Норріс якось невпевнено додала: — Однаково я вже тут, у Мексіці. Не заперечуєте? — Її розумні очі дивились на нього благально.
Це несподіване прохання обрадувало Петера. Звичайно, він не заперечував. Норріс лише висловила те, чого він сам палко бажав. Весь час. до того його хвилювала думка, як-то вона сприйме пропозицію поїхати разом. Петер схопив праву руку Норріс, уже простягнуту до нього, й міцно потиснув її.
— За щиру дружбу, мадмуазель Норріс!
Далі вони пішли пліч-о-пліч, як давно знайомі, добрі друзі.
Перед одним з багатьох кафе зупинилися. Між декоративною екзотичною рослинністю в зелених дерев'яних вазонах, під смугастими, біло-червоними тентами-грибками привабливо були розставлені маленькі столики. Крайні з них стояли майже на самому тротуарі.
— Сядемо? — заповзятливо спитав Петер, показуючи на вільний столик.
Норріс охоче погодилась, і незабаром перед ними вже стояли фарфорові чашечки з запашною чорною кавою, привезеною сюди з сусідньої Гватемали.
— А чи відомо вам взагалі, — раптом спитав Петер свою супутницю, — що я розшукую вас уже протягом кількох місяців?
При цьому він пустотливо скоса поглядав на Норріс і тріумфував, помітивши здивування на її обличчі.
— Як це? Не розумію. Ви розшукували мене? Може, в зв'язку з Нево?
Вона так стривожилась, що перестала розмішувати свою каву. Кожна риса її обличчя відображала збентеженість, а очі боязко і запитливо шукали його погляду.
— Чому ви сказали мені про це тільки тепер? — І вже енергійно вона додала: — Та говоріть же!
Але колишній її рятівник не збирався так швидко розкривати таємницю. Не поспішаючи, він вийняв свої сигарети і з незворушним виразом обличчя запропонував їй.