Петер перевів погляд у правий сектор залу. В такому хаосі нелегко було знайти потрібну йому людину, якщо вона взагалі була там.
Блідий від безсоння, проте елегантно одягнений офіціант показав йому на маленький вільний столик у ніші.
Петер замовив карафку вина і з задоволенням відмітив, що його місце було досить вигідним. Звідси можна було окинути оком майже все приміщення. На столику стояв маленький білий телефонний апарат. На всіх настільних лампах здалеку видно було освітлені номери.
Не встиг Петер і огледітися, як офіціант уже приніс замовлене вино і послужливо спитав, чи не бажає Петер мати жіноче товариство.
Не заводячи довгої розмови на цю тему, Петер відмовився і знову зосередив усю свою увагу на тому, що відбувалося в залі.
Шквал схвальних вигуків пронісся над залом: танцюристка дійшла до кульмінаційного пункту свого номера, скинувши з себе решту і без того досить сумнівного одягу.
«Справжнє кубло розпусти», подумав Петер, переводячи погляд на ряди столів, у закутки для кохання. Більшість присутніх жінок, які, очевидно, займалися тут своїм сумнівним ремеслом, були скоріш голі, ніж одягнені. За сусіднім столом одна жінка сиділа на колінах у свого коханця й бокал за бокалом виливала йому у відкритий рот якусь темну рідину. З другого боку білява «дама з півсвіту», мов навіжена, заверещала, бо якийсь мужикуватий на вигляд, але одягнений за останньою американською модою парубійко ущипнув її за голе стегно.
Тимчасом танцюристка вже зійшла з помосту. Тепер навколо підвищення, на якому тільки-но тріумфувало «мистецтво» одвертого сексуалізму, напинали канати.
«Отже, це таки ринг для боксу, — подумав Петер. — Жаль, що не видно тих, які сидять за помостом».
Стеена він ще й досі не помітив. Моряками тут прямо-таки кишіло. Переважно це були уродженці Південної Америки, мексіканці, іспанці та мулати. Серед жінок траплялися й гарненькі, привабливої зовнішності, але їхні обличчя свідчили про розпусне життя.
Тепер на ринг у супроводі двох товстих жінок вийшов суб'єкт без піджака — очевидно, боксерський суддя. З вмонтованого в стіну репродуктора Петер почув якесь гучне, але нерозбірливе оголошення. Він тільки й зрозумів, що на рингу боротимуться дами Хуніта й Долорес. У цю мить до нього, заточуюсь, наблизився якийсь нахабний суб'єкт.
Тербовен підвів голову й побачив Стеена.
Похитуючись на нетвердих ногах, боцман стояв прямо перед ним. Незважаючи на сп'яніння, він одразу впізнав свого колишнього нічного гостя. Зло посміхаючись, він вп'явся в Петера бичачими очима.
Петер хутко підвівся й показав на один з вільних стільців, запрошуючи:
— Будь ласка, сідайте! Нам треба поговорити.
Той мовчки стояв. Схопившись руками за спинку стільця, він силкувався вдержатись на одному місці.
Інстинктивно відчувши неминучу небезпеку, Петер голосніше повторив запрошення, підкріпивши його вимогливим жестом, але сам також не сідав, зберігаючи свою позицію за столом.
Минуло кілька напружених секунд, поки колишній боцман відповів на запрошення Петера.
— Що ти від мене хочеш? Ти шпигун! — люто викрикнув він.
До цього часу всю увагу гостей, які сиділи недалеко-від них, притягувала боротьба жінок на рингу. Тепер же, коли пролунало слово «шпигун», ситуація одразу змінилася. За сусідніми столами всі миттю повернулись до них. Петер і Стеен раптом опинилися в центрі уваги публіки.
— Авжеж, він шпигун! — повторив п'яний боцман так голосно, що, напевно, всі почули.
Петерові здавалося, ніби він фізично відчуває на собі допитливі погляди присутніх. В одну мить навколо нього виросла стіна ворожнечі. Деякі зухвалі на вигляд чоловіки вже протискувалися до його столу, і попереду всіх — темношкірий хлопчина з фігурою справжнього атлета.
Петер блискавично збагнув: «Якщо всі вони проти мене, я пропав».
Він обвів очима стіну людей, що оточували його, шукаючи допомоги, але побачив лише мексіканців і мулатів. Стеен і він були єдиними європейцями.
— Сеньйори, він бреше! — нарешті відчайдушно вигукнув Петер до людей. — Цей тип, — показав він на Стеена, що стояв перед ним у юрбі, — співучасник злочину, вчиненого одним багатим янкі!
Велетень-мексіканець повернувся до Петера спиною й суворим поглядом змірив Стеена. По всьому видно було, що він тут користувався певним авторитетом, бо всі інші наслідували його приклад. Тепер Стеен опинився в невигідному становищі: недовірливі й жадібні до сенсацій погляди присутніх звернулися до нього.
Петер швидко повів далі:
— Сеньйори! Цей суб'єкт — негідник! Він допоміг вивезти контрабандою з Мексіки в США індійський золотий скарб!