— Я весь час говорю про себе, а тимчасом у мене є щось важливіше: у перший місяць нового року Евеліна і Петер одружуються. І всіх вас ми вже тепер сердечно запрошуємо на весілля.
Тут Гофстраат непомітно передав господині якусь річ. Вона здивовано взяла її й побачила, що то був футляр з низкою перлин.
Пані Тербовен запитливо поглянула на адвоката. Але той лише кивнув, показуючи головою на молодих. Вона зрозуміла. Нічого не сказавши, встала й наділа Евеліні, своїй майбутній невістці, коштовне намисто.
40
На дахах будинків Праги грають теплі сонячні промені. Від Градчан[7] долинають передзвони, і у водах Влтави купаються відображення будов старого міста. Крізь розмальовані шибки верхніх вікон Карлового університету сонячні промені падають в Аудіторіум максимум, на темний дерев'яний паркет і старі коричньові лави, на яких сиділи незліченні покоління студентів.
У переповненому залі шум і гомін, як у вулику. Майже всіма європейськими і неєвропейськими мовами розмовляють делегати Генеральної сесії Європейського географічного товариства. Вони зібралися сюди з усіх країн: французи й італійці, поляки і румуни, англійці і індуси, бразільці і шведи. Біли вчених з Радянського Союзу зайняла місце німецька група, далі йдуть американці, а поряд з ними вчені Чехословаччини — представники країни, що так гостинно прийняла всіх делегатів. Уже давно це товариство перестало бути «виключно європейським». Його члени проживають у Сіднеї і в Шанхаї, в Ріо-де-Жанейро і в Хельсінкі, воно стало справді міжнародним. Президент товариства професор, доктор Григорі Оланеску з Бухарестського університету, надає слово професорові Чехіну, що сидів досі поряд з Гофстраатом і професором Тербовеном у передньому ряду.
Коли відомий вчений починає говорити, настає тиша, бо кожен з тих, хто сидить у залі, знає, що ця сесія присвячена великому відкриттю професора Тербовена і що Чехін зараз повідомить про боротьбу, яку наука повинна вести проти темних, підступних махінацій деяких капіталістичних трестів, щоб це відкриття й надалі служило на благо науки і миру.
Всі великі газети прислали в Прагу своїх спеціальних кореспондентів, а перед професором Чехіним на трибуні стоїть кілька мікрофонів: робота конференції транслюється празькою радіостанцією.
Зважуючи кожне слово, безстрасно і в той же час захоплююче розповідає професор Чехін про те, як безчесні люди з фінансових і промислових кіл намагалися прибрати відкриття до своїх рук.
— У тому, що це їм все ж не вдалося, — говорить він, підвищуючи голос, — велика заслуга члена нашого товариства, адвоката, доктора Гофстраата, який самовіддано став на захист доброї справи!
Хвиля оплесків прокотилася по залу, але Чехін уже продовжує говорити далі. Він розповідає також про Петера Тербовена, і знову чути лише скрипіння пер, які старанно записують усе, — так тихо у великому, високоповажному залі старого університету.
Потім на трибуну виходить сам професор Тербовен. Він, здається, трохи збентежений. Але перш ніж він починає говорити, знову здіймаються оплески: міжнародна асамблея видатних учених вітає і вшановує свого славетного діяча. Нарешті настала хвилина, коли на весь зал спокійно і виразно зазвучав ясний голос професора. Вже з перших слів він заполонив аудиторію, і перед очима захоплених слухачів усе виразніше постає картина незайманих лісів Юкатану. Вчений розповідає про свою експедицію, що мало не назавжди відірвала його від власного відкриття.
Він говорить про передісторичні часи Америки, повиті туманом давнини. Розповідає про ті пранароди, що населяли американський континент задовго до племен майя, ацтеків та інків.
— Велике переселення народів відбувалося з Північної Азії через Берінгову протоку в Північну Америку, — говорить професор Тербовен. — Ті народи проникали все глибше на південь і утворювали великі держави. Вони обходили лише тропічні праліси Південної Америки, клімат яких протягом століть був перешкодою для заселення.
Професор робить невеличку паузу і потім переходить до основного пункту своєї доповіді.
— В той час, коли Римська імперія стала світовою державою, в Центральній Америці утворилася імперія, що сягала від Анд аж до Марімі, цієї великої мексіканської пустелі. Я розкопав столицю цієї держави і при цьому здобув незаперечні докази того, що перший культурний народ Америки вийшов з Азії.