VI. Злочини у сфері охорони державної таємниці: розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості (ст 422 КК).
VII. Військові службові злочини: зловживання військовою службою особою владою або службовим становищем (ст. 423), перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень (ст. 424), недбале ставлення до військової служби (ст. 425), бездіяльність військової влади (ст. 426 КК).
VIII. Злочини проти порядку несення військової служби на полі бою та в районі бойових дій: здача або залишення ворогові засобів ведення війни (ст. 427), залишення гинучого військового корабля (ст. 428), самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю (ст. 429), добровільна здача в полон (ст. 430), злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні (ст. 431), мародерство (ст. 432 КК).
ІX. Злочини, відповідальність за які передбачена міжнародними конвенціями та договорами: насильство над населенням у районі воєнних дій (ст. 433), погане поводження з військовополоненими (ст. 434), незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання ними (ст. 435 КК).
Система і види військових злочинів, що пропонуються з достатньою повнотою і в логічно узгодженому порядку, характеризують системи і види суспільно небезпечних діянь, що посягають на встановлений порядок несення або проходження військової служби.
1. Поняття військового злочину (загальна характеристика).
2. Родовий та безпосередні об’єкти військових злочинів.
3. Об’єктивна сторона військових злочинів.
4. Суб’єктивна сторона військових злочинів.
5. Суб’єкт військових злочинів.
6. Проблеми кваліфікації військових злочинів, учинених у співучасті.
7. Система військових злочинів.
Розділ ІІ. Злочини проти порядку підлеглості та військової гідності
§ 1. Загальна характеристика злочинів проти порядку підлеглості та військової гідності
Суспільна небезпечність цієї групи злочинів полягає у заподіянні істотної шкоди суспільним відносинам, що забезпечують належну злагодженість та впорядкованість у військових частинах, боєготовність та боєздатність військових формувань на підставі врегульованого нормативними актами порядку підлеглості та військової честі. Безпосереднім об’єктом злочинів, передбачених ст. 402 (непокора), ст. 403 (невиконання наказу), ст. 404 (опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків), ст. 405 (погроза або насильство щодо начальника) та ст. 406 (порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями) КК України, є порядок підлеглості та військової гідності.
Специфіка цього об’єкта визначається особливостями завдань, вирішення яких покладено на Збройні Сили України. Їх ефективне розв’язання потребує встановлення і забезпечення спеціального порядку відносин між військовослужбовцями, зміст якого перш за все виявляється у вигляді неухильного додержання принципу єдиноначальності та спеціальних обов’язкових правил підлеглості. Тому життя та діяльність Збройних Сил України побудовано на принципі повної єдиноначальності командирів і начальників. Військова дисципліна зобов’язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил відносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків[8].
За стан дисципліни у військовому об’єднанні, з’єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає начальник (командир). Інтереси захисту Вітчизни зобов’язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її дотримання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Проте діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а належним виконанням обов’язків з додержанням вимог законів і військових статутів, повним використанням дисциплінарної влади для становлення і підтримання порядку, запобігання порушенням військової дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів щодо її відновлення, несе встановлену законом відповідальність. Кожний військовослужбовець зобов’язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку і дисципліни, тобто командир має право видавати накази і розпорядження, а підлеглий зобов’язаний їх виконувати сумлінно, точно та у встановлений строк.
8
Закон України від 24 березня 1999 р. «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (ст. 4).