У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов’язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примушування, аж до арешту винного і притягнення його до кримінальної відповідальності. Випадки невиконання підлеглими наказів командирів (начальників), що були видані в інтересах служби, опір або примушування командирів до порушення службових обов’язків, фізичне або психічне насильство над ними є нетерпимими в лавах збройних сил, оскільки заподіюють безпосередню шкоду інтересам забезпечення постійної бойової готовності збройних сил, військової дисципліни, що вимагає рішучої боротьби з такими злочинами.
Серйозну небезпечність для військового правопорядку становить і порушення статутних правил взаємовідносин військовослужбовців за відсутності відносин підлеглості, що перешкоджає виконанню потерпілими службових обов’язків, порушує нормальну життєдіяльність збройних сил.
Злочини проти порядку підлеглості та військової гідності у більшості випадків супроводжуються застосуванням різних видів насильства, оскільки посягають не тільки на військовий правопорядок, а й на життя, здоров’я, честь та гідність військовослужбовців. Тому боротьба з цими злочинами поряд з охороною встановленого порядку несення військової служби має на меті захист прав і свобод військовослужбовця як людини і громадянина.
§ 2. Непокора
Стаття 402. Непокора
1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу —
караються службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, —
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
3. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, —
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
Безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок підлеглості та військової гідності, честі, порушення якого спричиняє неорганізованість та безлад у військових частинах, негативно позначається на їх боєготовності та боєздатності. Суспільна небезпечність цього злочину визначається тим, що він порушує закріплений у військових статутах порядок керування військами, який встановлюється з метою забезпечення їх постійної бойової готовності, перешкоджає нормальному виконанню військовими частинами та підрозділами покладених на них завдань, чим спричиняє шкоду інтересам служби.
Виконання покладених на Збройні Сили завдань неможливе без забезпечення належної військової дисципліни. Військова дисципліна зобов’язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених правил відносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів і один до одного. Життя і діяльність Збройних Сил України побудовані на принципі повної єдиноначальності командирів і начальників. Сутність єдиноначальності полягає у зосередженні у командира всіх функцій управління ввіреним йому підрозділом. Він повністю відповідає за бойову підготовку, військову дисципліну, стан озброєння, бойової техніки, транспорту, матеріально-побутове і медичне забезпечення військової частини. Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України, що полягає у наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих[9].
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 р., дає визначення поняттям «начальники» та «підлеглі», «старші та молодші за військовим званням». За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальником визнається особа, якій постійно чи тимчасово підлеглі інші військовослужбовці. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником[10]. У ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України міститься визначення начальників залежно від їх військових звань. Військовослужбовці, які за своїм службовим становищем і військовим званням (статті 31 і 32 цього Статуту) не є стосовно інших військовослужбовців начальниками або підлеглими, можуть бути старшими чи молодшими за військовим званням. Старші за військовим званням військовослужбовці мають право вимагати від молодших за військовим званням військовослужбовців додержання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання. Молодші за званням військовослужбовці повинні беззастережно виконувати зазначені вимоги старших за військовим званням військовослужбовців.
9
Закон України від 24 березня 1999 р. «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (ст. 194).
10
Закон України від 24 березня 1999 р. «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (ст. 194).