Теоретичним підґрунтям роботи є наукові праці (а також відповідні розділи коментарів до КК та підручників) з кримінального права, у тому числі присвячені проблемам кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення військової служби. Емпіричною базою посібника є окремі кримінальні справи, які були розглянуті судами України відносно військовослужбовців, що вчинили злочини проти встановленого порядку несення військової служби, передбачені розділом XIX КК.
Видання призначене для студентів і курсантів вищих юридичних навчальних закладів при вивченні курсу «Кримінальне право. Частина Особлива» та спецкурсу «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)». Воно може бути використане працівниками органів досудового слідства прокуратури, судів при розслідуванні та судовому розгляді кримінальних справ, а також розраховане на військовослужбовців, які повинні знати й неухильно виконувати кримінально-правові заборони і приписи.
Розділ І. Поняття, система і види військових злочинів
§ 1. Поняття військових злочинів
Стаття 401. Поняття військового злочину
1. Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.
2. За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також інші особи, визначені законом.
3. Особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових злочинах підлягають відповідальності за відповідними статтями цього розділу.
4. Особа, яка вчинила злочин, передбачений статтями цього розділу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі статтею 44 цього Кодексу із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Поняття військового злочину ґрунтується на визначенні в КК загального поняття злочину, сформульованого в ч. 1 ст. 11 КК («Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину»), і є похідним від нього. Крім того, воно має ще й низку специфічних ознак, що випливають із змісту ст. 401 КК. Цими ознаками виступають: 1) відокремлений і відносно самостійний об’єкт цих злочинів (родовий об’єкт) — встановлений законодавством України порядок несення або проходження військової служби; 2) спеціальний суб’єкт злочину — військовослужбовець, а також військовозобов’язаний під час проходження навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів; 3) так звана «військова протиправність» — визнання діяння злочинним тільки в тому разі, коли воно безпосередньо передбачене відповідною статтею розділу XIX Особливої частини КК і одночасно пов’язане з порушенням норм законодавства, що регулює порядок несення військової служби або правил співжиття у військових колективах.
Отже, диспозиції статей розділу XIX Особливої частини КК «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)» мають за загальним правилом «бланкетний характер». Тому при встановленні ознак складу злочину, передбаченого тією чи іншою статтею розділу XIX КК, повинно бути обов’язковим застосування також і відповідних норм інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок несення або проходження військової служби та були порушені при вчиненні військових злочинів.
Визначення в КК поняття злочину проти військової служби обумовлено також і необхідністю відмежування цих злочинів від суміжних із ними діянь. Усі злочини проти військової служби можуть бути розподілені на дві групи:
спеціальні військові злочини, тобто такі, аналогів яких немає серед інших злочинів (наприклад самовільне залишення частини або місця служби — ст. 407; дезертирство — ст. 408),
відносно військові, які за низкою ознак мають схожість з іншими, «загальнокримінальними» злочинами (наприклад, перевищення військовою службовою особою влади або службових повноважень (ст. 424 КК) за своїми ознаками має риси суттєвої схожості із загальнокримінальним злочином у сфері службової діяльності — перевищенням влади або службових повноважень (ст. 365 КК)).