Обов’язковим є встановлення причинного зв’язку між знищенням чи пошкодженням майна і наслідками, що настали.
Оскільки заподіяння великої матеріальної шкоди є кваліфікуючою ознакою цього складу злочину, то в процесі провадження попереднього слідства необхідно встановити не тільки повний перелік знищеного або пошкодженого військового майна та його належність до зброї, боєприпасів, військової техніки, а і його вартість. Вартість пошкодженого або знищеного майна повинні визначати фахівці відповідних установ з оформленням рахунка-фактури. У випадках пошкодження майна до цього рахунка додаються відповідні відомості про дефект та інші документи, згідно з якими визначається калькуляція. Якщо необхідно, слід залучати фахівця-товарознавця для проведення товарознавчої експертизи з наданням усіх матеріалів. До цих матеріалів належать: протоколи огляду пошкодженого майна, фотографії, відеокасети та ін. У деяких випадках для з’ясування вартості майна доцільно звернутися на підприємство-виготовлювач.
Слід зазначити, що пошкодження, наприклад, одного патрона для виготовлення сувеніра треба розглядати за правилами ч. 2 ст. 11 КК.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого чи непрямого умислу. При цьому особа або ставить на меті знищення чи пошкодження військового майна, або свідомо припускає такі наслідки. Винна особа усвідомлює, що знищенню чи пошкодженню підлягає саме військове, а не якесь інше майно. Якщо винний вважає, що він знищує чи пошкоджує військове майно, а фактично таким воно не є, то вчинене слід розцінювати як замах на знищення чи пошкодження військового майна. І навпаки, знищення чи пошкодження військового майна, коли винний вважає його не військовим, а іншим (наприклад, таким, що перебуває у приватній власності), становить замах на знищення чи пошкодження чужого майна (ст. 194 КК). Необережне знищення чи пошкодження військового майна кваліфікується за ст. 412 КК.
Важливе значення має встановлення мотиву знищення чи пошкодження військового майна. Цей злочин може вчинятися з різних спонукань — помста, хуліганські мотиви та ін. Якщо ж знищення чи пошкодження військового майна вчинено з метою ослаблення держави, то дії винного мають кваліфікуватися за ст. 113 КК (диверсія).
Слід ураховувати, що у випадках загибелі людей або заподіяння тілесних ушкоджень суб’єктивна сторона діяння винної особи характеризується тільки необережним ставленням до цих наслідків. Якщо умисне знищення чи пошкодження військового майна пов’язане з умисним заподіянням загибелі людей чи тілесних ушкоджень, то такі діяння необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ч. 2 ст. 411 КК та відповідною статтею розділу XI КК, що передбачає відповідальність за злочин проти життя та здоров’я особи.
Злочин вважається закінченим з моменту фактичного пошкодження чи знищення майна. Якщо винний намагався знищити майно, але з обставин, які від нього не залежали, лише пошкодив його, то ці дії слід кваліфікувати за наслідками як пошкодження майна, а не як замах на знищення, оскільки диспозиція ст. 411 КК об’єднує ці дії як рівнозначні.
Суб’єктом злочину може бути будь-який військовослужбовець, а також військовозобов’язаний, призваний на навчальні або перевірочні збори. Питання співучасті інших осіб вирішуються на загальних підставах.
Частина 3 ст. 411 КК передбачає спеціальний кваліфікований склад даного злочину, який полягає у вчиненні дій, визначених у ч. 2 цієї статті, в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.
§ 4. Необережне знищення або пошкодження військового майна
Стаття 412. Необережне знищення або пошкодження військового майна
1. Необережне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової і спеціальної техніки чи іншого військового майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, —
караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року.
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, —