Радіоактивні речовини містять елементи (радіонукліди), здатні при розпаді виділяти енергію у вигляді особливих уражаючих променів.
До інших речовин належать легкозаймисті, їдкі та інші речовини. Легкозаймисті речовини здатні до самозаймання, можуть вибухнути в контакті з іншими речовинами або під дією вогню. Їдкі речовини здатні шкідливо впливати на живі організми, викликати отруєння, опіки, рани тощо.
§ 2. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення
Стаття 414. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення
1. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, а так само з радіоактивними матеріалами, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження або створило небезпеку для довкілля, —
карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам або смерть потерпілого, —
карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.
3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб чи інші тяжкі наслідки, —
карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.
Об’єктом даного злочину є відносини, що забезпечують порядок поводження з предметами, які становлять підвищену небезпечність для оточуючих.
Об’єктивна сторона цього злочину характеризується трьома ознаками: 1) діянням; 2) наслідками; 3) причинним зв’язком між ними.
Діяння виражається в порушенні правил поводження з цими предметами. Це може виражатися в порушенні порядку зберігання, обслуговування, ремонту, використання за цільовим призначенням тощо. Диспозиція розглядуваної статті є бланкетною. Тому для вирішення питання про порушення правил поводження з предметами, які становлять підвищену небезпечність для оточення, слід установити, які конкретно норми правил, інструкцій, статутів порушено і в чому виражалися ці порушення.
Так, військовий суд Запорізького гарнізону засудив військовослужбовця Сошка А., який під час виконання обов’язків розводящого часових порушив вимоги статей 13, 16 Статуту внутрішньої служби та наказ командира військової частини «Про заходи безпеки при порушенні правил поводження зі зброєю при виконанні обов’язків вартового», які забороняють без необхідності досилати патрон в патронник. Він не виконав цього припису і під час руху на пост дослав патрон у патронник, а потім автоматом ударив в огорожу і непомітно для себе зняв запобіжник у автомата. Сошко А. почав грати з іншим військовослужбовцем у гру «руська рулетка». Думаючи, що його автомат на запобіжнику, він направив його у бік Ш. і натиснув на спусковий курок. Стався постріл, унаслідок якого було смертельно поранено Ш. Сошка А. було засуджено за ст. 2451, п. «б», КК 1960р. (ст. 414 КК 2001 р.)[35].
Наслідками цього злочину в диспозиції статті названо тілесні ушкодження. Згідно з чинним законодавством розрізняють легкі тілесні ушкодження, ушкодження середньої тяжкості і тяжкі тілесні ушкодження.
Причинний зв’язок між порушенням правил і настанням наслідків є обов’язковою ознакою складу цього злочину. У необхідних випадках для встановлення причинного зв’язку призначається експертиза.
Суб’єктивна сторона злочину визначається залежно від змісту його об’єктивної сторони. Тут потрібно встановлювати психічне ставлення особи як до порушення правил поводження з цими предметами, так і щодо їх наслідків. Правила можуть порушуватися з прямим умислом або із злочинною недбалістю.
При прямому умислі винна особа усвідомлює, що вона порушує правила поводження з предметами підвищеної загальної небезпечності і це створює загрозу життю та здоров’ю людей, оточуючому середовищу. Особа усвідомлює суспільну небезпечність і протиправність свого діяння і бажає цього.