карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб, —
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
Об’єктом цього злочину є військовий правопорядок, який забезпечує безпеку руху та експлуатації бойових, спеціальних чи транспортних машин у Збройних Силах України.
Предметом злочину є військові машини. До них належать перш за все бойові машини: танки, бронетранспортери, самохідні артилерійські і ракетні установки, машини, призначені для буксирування артилерійських систем і причепів, інші самохідні технічні засоби.
Спеціальні машини — це самохідні технічні засоби, які використовуються за спеціальним призначенням залежно від типу машин і встановленого на них устаткування. До них належать інженерні машини, ремонтні майстерні, лабораторії, санітарні машини тощо, машини, призначені для перевезення особового складу, озброєння, боєприпасів, предметів господарського, культурно-побутового обслуговування військ.
З об’єктивної сторони злочин виражається в: 1) порушенні правил водіння або експлуатації зазначених транспортних засобів; 2) заподіянні потерпілому середньої тяжкості, тяжких тілесних ушкоджень або смерті; 3) причинному зв’язку між діянням і заподіяними наслідками.
У диспозиції розглядуваної статті діяння описане як порушення правил водіння бойових, спеціальних чи транспортних машин. Водіння машин розпочинається з моменту початку руху і закінчується припиненням руху. Рух машин повинен здійснюватися відповідно до Правил дорожнього руху, інших нормативних актів, інструкцій тощо.
Діяння особи може виражатися як в активних діях, так і в бездіяльності. Порушення правил безпеки руху може полягати у перевищенні встановленої швидкості руху, порушенні правил обгону транспортних засобів, об’їзду перешкод, проїзду перехресть, руху на заборонений сигнал світлофора, неправильному користуванні світловими приладами, порушенні правил буксирування причепів та інших транспортних засобів.
Диспозиція цієї статті має бланкетний характер, тому для вирішення питання про кваліфікацію вчиненого слід звертатися до нормативних актів інших галузей права, які регулюють порядок руху транспортних засобів.
Найважливішим правовим актом є Правила дорожнього руху, які регламентують порядок руху транспортних засобів та інших учасників дорожнього руху. Виконання цих правил сприяє безпечному руху транспортних засобів, які є джерелами підвищеної небезпеки.
Для визначення характеру порушення правил безпеки руху в кожному випадку потрібно встановлювати, які приписи правил порушено і якими нормами, параграфами, статтями ці порушення передбачено.
Так, військовий місцевий суд Запорізького гарнізону визнав винним і засудив за ч. 1 ст. 415 КК В., який на закріпленому за ним автомобілі (технічно справному) їхав другорядною дорогою. Виїжджаючи на головну дорогу, він не пропустив автомобіль, що рухався головною дорогою, унаслідок чого сталося зіткнення автомобілів і водій К. отримав тяжкі тілесні ушкодження. Мотивуючи обвинувачення, суд відзначив, що В. порушив вимоги пп. 1.5 та 16.11 Правил дорожнього руху[36].
Одні криміналісти вважають, що поведінка водіїв транспортних засобів при вчиненні цього злочину визначається правилами, закріпленими не тільки у певних нормативних актах, а й у загальноприйнятих неписаних правилах обережності[37]. Вони стверджують, що в нормативних актах, якими б докладними вони не були, неможливо передбачити всі можливі правила поведінки водіїв.
Проте, на думку інших криміналістів, рух транспортних засобів здійснюється тільки згідно з «писаними» правилами. Тому при притягненні до відповідальності за цей злочин в обвинувальному висновку та вироку мають називатися конкретні статті правил, статутів, інструкцій, які порушені. На це звертає увагу судів Пленум Верховного Суду України в п. 3 постанови від 23 грудня 2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Особливість бланкетних диспозицій полягає у тому, що вони відсилають до нормативних актів інших галузей права (адміністративного, трудового, цивільного тощо).
Рух бойових, спеціальних чи транспортних машин часто здійснюється в особливих умовах при виконанні бойових завдань. У переважній більшості випадків це відбувається не на дорогах, магістралях чи вулицях, а в умовах бездоріжжя, в лісі, полі, болотистій місцевості тощо. Тому, крім Закону України «Про дорожній рух», у Збройних Силах України діють спеціальні військово-нормативні акти, які регламентують водіння військової техніки в умовах бойової обстановки, під час навчань тощо.
37
Куринов Б. О. Автотранспортные преступления: квалификация и ответственность [Текст] / Б. О. Куринов. — М.: Юрид. лит., 1976. — С. 29.