Таким чином, родовим об’єктом військових злочинів є встановлений порядок несення або проходження військової служби, який становить сукупність суспільних відносин, що виникають і функціонують у процесі проходження військової служби всіма військовослужбовцями, їх службової і бойової діяльності та регламентуються правовими нормами чинного законодавства і правилами співжиття у військових колективах.
Об’єктивна сторона військових злочинів. З об’єктивної сторони злочини проти порядку несення або проходження військової служби сформульовані в законі як злочини з матеріальним або з формальним складом. Більшість цих злочинів є злочинами з матеріальним складом і для наявності їх об’єктивної сторони необхідно встановлення:
1) вчинення зазначеного в диспозиції статті розділу XIX Особливої частини КК суспільно небезпечного діяння (дії чи бездіяльності);
2) настання суспільно небезпечних наслідків цього діяння; 3) причинного зв’язку між ними. Наприклад, порушення правил водіння або експлуатації машин (ст. 415), необережне знищення або пошкодження військового майна (ст. 412), недбале ставлення до військової служби (ст. 425) тощо. Деякі військові злочини описуються в законі як злочини з формальним складом, наприклад непокора (ст. 402), невиконання наказу (ст. 403), дезертирство (ст. 408) та ін. Вони визнаються закінченими з моменту вчинення суспільно небезпечного діяння і не потребують для констатації наявності складу злочину як підстави кримінальної відповідальності настання суспільно небезпечних наслідків.
Більшість військових злочинів вчиняються лише шляхом активних дій, наприклад перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень (ст. 424), погроза або насильство щодо начальника (ст. 405), мародерство (ст. 423). Низка цих злочинів вчиняється у формі бездіяльності, тобто пасивної поведінки, коли особа не вчиняє активних дій, які вона повинна була і могла вчинити: невиконання наказу (ст. 403), бездіяльність військової влади (ст. 426). Деякі військові злочини можуть вчинятися у формі як активної, так і пасивної поведінки: порушення правил несення бойового чергування (ст. 420), зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем (ст. 423).
У кримінальному законі при описуванні об’єктивної сторони деяких військових злочинів як обов’язкові ознаки складу злочину вказуються такі «спеціальні» ознаки: воєнний стан (ст. 428), бойова обстановка (ст. 427), поле бою (ст. 429), район воєнних дій (ст. 433), тяжкі наслідки (статті 423, 425). Ці ознаки свідчать про підвищений ступінь суспільної небезпечності військових злочинів і тому утворюють за загальним правилом кваліфіковані склади злочинів. У такий спосіб нормотворчої техніки законодавець забезпечує диференціацію обсягу і меж кримінальної відповідальності залежно від місця, обстановки вчинення військових злочинів чи їх суспільно небезпечних наслідків. У цих випадках завжди передбачається підвищена відповідальність, у санкціях статей встановлюються більш суворі покарання за суспільно небезпечні, злочинні діяння, що вчиняються в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, на полі бою або в районі військових дій, із застосуванням зброї, а також якщо діяння спричинило тяжкі наслідки тощо. Це зумовлено підвищеним ступенем суспільної небезпечності діянь, учинених у зазначених особливих умовах, коли необхідні максимальна чіткість, стійкість та дисциплінованість усіх військовослужбовців. Розглянемо їх докладніше.
Воєнний стан (ч. 3 ст. 402; ч. 2 ст. 403; ч. 3 ст. 404; ч. 3 ст. 405; ч. 4 ст. 407; ч. 3 ст. 408; ч. 3 ст. 409; ч. 3 ст. 410; ч. 3 ст. 411; ч. 3 ст. 413; ч. 2 ст. 418; ч. 2 ст. 420; ч. 2 ст. 421; ч. 2 ст. 423; ч. 4 ст. 242; ч. 4 ст. 425; ч. 2 ст. 426; ч. 2 ст. 428) — особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування спеціальних повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене цією загрозою, певне (можливе) обмеження конституційних прав і свобод людини, громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень[3]. Тобто це період фактичного знаходження України у стані війни з іноземною державою. Початком воєнного стану є день і час оголошення стану війни або нападу (агресії) на Україну. Закінченням воєнного стану вважаються день і час оголошення про припинення військових дій. Якщо ж військові дії фактично продовжуються після оголошення про їх припинення, то закінченням воєнного стану слід вважати час фактичного закінчення таких дій.