Забезпечення безпеки кораблеводіння досягається шляхом виконання суворих вимог статутів, правил, інструкцій та інших нормативних актів, які забезпечують безпеку руху та експлуатації Військово-Морських Сил.
Порушення правил кораблеводіння загрожує не тільки життю та здоров’ю людей, матеріальним цінностям, а й підриває боєздатність корабля, може зірвати виконання бойового завдання тощо.
Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, які забезпечують безпеку кораблеводіння та експлуатації суден Військово-Морських Сил.
Предметом злочину є плаваючі засоби Військово-Морських Сил України. Це можуть бути надводні судна та підводні човни. За призначенням є бойові кораблі — крейсери, есмінці, міноносці, торпедні катери та інші плавзасоби (буксири, паливозаправники), які забезпечують функціонування та підтримання бойової готовності флоту.
Об’єктивна сторона злочину характеризується трьома ознаками: 1) діянням (діями або бездіяльністю); 2) наслідками; 3) причинним зв’язком між ними.
Діяння цього злочину виражається в порушенні правил кораблеводіння, про що зазначено в диспозиції розглядуваної статті. Це означає, що диспозиція статті має бланкетний характер. При вирішенні питання про відповідальність слід звертатися до відомчих нормативних актів, які регулюють порядок водіння та експлуатації плаваючих засобів Військово-Морських Сил України. На морському та річковому транспорті взагалі та на військових кораблях зокрема діють міжнародні конвенції, договори, а також статути, правила, накази та розпорядження[39]. Тому в разі притягнення до кримінальної відповідальності мають бути встановлені стаття, пункт, параграф нормативного акта, які порушено, в чому виразилося це порушення, а також слід з’ясувати питання, на яку особу було покладено певні обов’язки, приписані цими правилами.
Порушення правил безпеки руху військових суден може виражатися у невиконанні чи неналежному виконанні якого-небудь правила, яке забезпечує безпеку кораблеводіння, наприклад невиконання встановленої правилами відстані при розходженні із зустрічним судном чи перевищення швидкості при заході в порт, бухту або при швартуванні, невиконання правил маневрування чи навігаційних знаків тощо.
Порушення правил безпеки експлуатації військових суден, які не впливають на безпеку кораблеводіння, не є ознакою даного злочину.
Цей злочин — з матеріальним складом. Його наслідками можуть бути загибель людей, загибель корабля чи інші тяжкі наслідки.
Загибель людей означає, що для наявності цього наслідку достатньо заподіяння смерті хоча б одній людині.
Загибель корабля може виражатися в його повному руйнуванні, якщо його поновлення неможливе з технічних чи економічних причин, або його затопленні.
Інші тяжкі наслідки можуть полягати в заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, ушкоджень середньої тяжкості, посадженні корабля на мілину, зіткненні суден або завданні великої матеріальної шкоди. Ця шкода може виражатися у пошкодженні корабля або його механізмів, обладнання, заподіянні шкоди оточуючому середовищу тощо. Матеріальну шкоду слід вважати великою, якщо збитки становлять 250 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є причинний зв’язок між порушенням правил кораблеводіння і настанням тяжких наслідків.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною відносно факту порушення правил кораблеводіння і виною відносно тяжких наслідків.
Що стосується порушення правил, то вони можуть бути вчинені з прямим умислом або через злочинну недбалість. При прямому умислі особа усвідомлює факт порушення правил кораблеводіння, розуміє протиправність цього порушення і бажає порушити ці правила. При злочинній недбалості особа через неуважність, інше злочинно-недбале ставлення до виконання своїх обов’язків не усвідомлює, що порушує правила, хоча за обставинами справи повинна була і могла усвідомлювати, що порушує правила кораблеводіння.
Що стосується тяжких наслідків, то стосовно них можлива лише необережна форма вини (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). При злочинній самовпевненості особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховує на їх відвернення. При злочинній недбалості особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити.
39
Конвенція ООН з морського права від 10 грудня 1982 р.; Міжнародна конвенція про охорону людського життя на морі 1974 р.; Міжнародний кодекс з управління і запобігання забрудненню, прийнятий 18-ю сесією Асамблеї Міжнародної морської організації 4 листопада 1993 р.; Конвенція про відкрите море від 29 квітня 1958 р.; Конвенція про міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі від 20 жовтня 1972 р.; Корабельний статут Військово-Морського флоту СРСР від 10 січня 1978 р.