Вартову службу призначено для охорони і оборони військових об’єктів, бойових прапорів та осіб, яких тримають на гауптвахті та у дисциплінарній частині. Несення вартової служби є виконанням бойового завдання[43].
Вахтова служба — особливий вид чергування, призначений для керування кораблем і його механізмами, спостереження за обстановкою і підтримання порядку, застосування зброї при раптовому нападі супротивника.
Патрулювання призначено для підтримання у гарнізоні порядку серед військовослужбовців на вулицях і у громадських місцях, на залізничних станціях (вокзалах), у морських (річкових) портах, аеропортах, а також у прилеглих до гарнізону населених пунктах[44].
Вартова служба в Збройних Силах України має своїм завданням охорону військових об’єктів, бойових прапорів, складів з військовою технікою та бойовими припасами, вибухових та радіоактивних речовин, паливно-мастильних матеріалів, осіб, які утримуються на гауптвахті та дисциплінарному батальйоні.
Вахтова служба організується на кораблях Військово-Морських Сил України і має своїм завданням охорону корабля, озброєння, а також підтримує постійну бойову готовність корабля. Порушення правил вартової (вахтової) служби може виражатися в нестеженні за станом технічних засобів охорони, транспортними засобами, відсутності контролю за зберіганням зброї та боєприпасів, справності засобів зв’язку з постами, старанним дотриманням правил зміни варти, виконанням правил заряджання та розряджання зброї при зміні вартових, у допуску до приміщення варти чи на пост сторонніх осіб, відсутності контролю за порядком у приміщенні варти та на постах. З боку часових порушення може виражатися у залишенні поста, допущенні на пост сторонніх осіб, досиланні патрона в патронник вогнепальної зброї, курінні, сну, веденні розмов із сторонніми особами тощо.
Патрулювання має своїм завданням забезпечити підтримання порядку і дисципліни серед військовослужбовців гарнізону на вулицях і в громадських місцях, на вокзалах, станціях, аеропортах. Патрулі можуть бути пішими, на конях або на транспортних засобах. Порушення правил патрулювання може виражатися в неналежному виконанні своїх обов’язків з підтримання порядку на відповідній території, невжитті відповідних заходів залежно від обстановки. Крім того, це порушення може виражатися в неправильному застосуванні зброї чи сили до затримуваного.
Статутні правила вартової (вахтової) служби і патрулювання можуть бути порушені у результаті як дій, так і бездіяльності. Диспозиція ст. 418 КК є бланкетною, тому при вирішенні питання про притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності необхідно встановлювати, які саме норми Статуту гарнізонної і вартової служби Збройних Сил України і виданих наказів, розпоряджень та інструкцій порушено винною особою.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цих злочинів є тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання. До таких наслідків слід відносити заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень унаслідок порушення правил поводження зі зброєю або неправильне застосування зброї, заподіяння майнової шкоди на охоронюваних об’єктах, розкрадання майна або його знищення чи пошкодження, втечу з-під варти затриманих або військовослужбовців, які утримуються на гауптвахті чи відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні (частині).
Настання тяжких наслідків може бути інкриміновано особі за умови, що вона була зобов’язана і могла запобігти цим наслідкам, тобто наслідки повинні знаходитись у причинному зв’язку з допущеними порушеннями правил.
Під час виконання своїх обов’язків часові, патрульні повинні чітко і правильно виконувати свої обов’язки, особливо в складних ситуаціях, коли доводиться застосовувати зброю. Якщо при цьому умови застосування зброї були виконані і відповідали обстановці, то заподіяння тілесних ушкоджень і навіть смерті є законним і особа звільняється від кримінальної відповідальності. Проте іноді застосування зброї не зумовлено обстановкою. У таких випадках особа повинна відповідати за порушення правил вартової (вахтової) служби чи патрулювання. Заподіяння в таких випадках тілесних ушкоджень і навіть смерті охоплюється цією статтею за умови, що їх було спричинено через необережність. Якщо смерть або тілесні ушкодження було правомірно заподіяно хоча й умисно, але в стані необхідної оборони чи при затриманні злочинця, то відповідальність не настає. Якщо ж такі наслідки було спричинено після закінчення дій злочинця як акту помсти, розправи і не викликалися необхідністю, то вчинене має кваліфікуватися за сукупністю злочинів — порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання та умисний злочин проти життя чи здоров’я особи.