Несення служби у складі наряду з охорони державного кордону є виконанням бойового завдання.
Діяльність Державної прикордонної служби України будується на принципах законності, гласності, додержання прав і свобод громадян, взаємодії з органами державної влади і управління, громадськими об’єднаннями, трудовими колективами і населенням. При виконанні службових обов’язків військовослужбовці Державної прикордонної служби України керуються Конституцією і законами України. Крім того, правовою основою їх діяльності є інші законодавчі акти, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України[53].
Для охорони державного кордону із складу Державної прикордонної служби України виділяються прикордонні наряди, на які покладається виконання протягом певного часу бойового завдання з охорони кордону.
З об’єктивної сторони порушення правил несення служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону, виражається в порушенні статутних правил несення прикордонної служби.
Злочин може бути вчинений шляхом як дії, так і бездіяльності. Порушенням слід вважати сон під час виконання завдання, відхилення від встановленого маршруту, залишення місця несення служби, неправильне застосування зброї, надання дозволу на перетинання кордону без належного оформлення документів, невиконання порядку затримання правопорушників тощо. Диспозиція цієї статті має бланкетний характер. Тому для встановлення факту порушення правил несення прикордонної служби потрібно встановити, який пункт, стаття закону чи іншого нормативного акта порушено і в чому це виразилося.
Порушення статутних правил несення служби є злочином з матеріальним складом і для його закінчення необхідне настання тяжких наслідків. Під тяжкими наслідками в цьому разі розуміються зрив виконання бойового завдання, вторгнення на територію України озброєної банди, перехід кордону агентом іноземної розвідки, провезення контрабандних товарів, напад на погранзаставу, невжиття вчасних заходів щодо усунення небезпеки переміщення людей чи контрабандних товарів через державний кордон, загибель людей, військової техніки тощо.
Для того, аби інкримінувати тяжкі наслідки особі, слід установити необхідний причинний зв’язок між порушенням правил несення прикордонної служби. Якщо настання тяжких наслідків містить ознаки самостійного складу злочину, то відповідальність настає за сукупністю злочинів (наприклад, заподіяння смерті, тяжких тілесних ушкоджень, порушення правил поводження зі зброєю, боєприпасами, вибуховими, радіоактивними та іншими речовинами і предметами та ін.).
Якщо особа, яка порушила правила несення прикордонної служби, сприяє вчиненню контрабанди, вона також повинна притягуватися до кримінальної відповідальності як співучасник цього злочину.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується як умисною, так і необережною формою вини.
При умисному вчиненні злочину особа усвідомлює, що порушує статутні правила несення прикордонної служби, розуміє суспільну небезпечність і протиправність вчинюваного діяння і бажає порушити ці правила. При необережному вчиненні злочину особа не усвідомлює факту порушення статутних правил несення прикордонної служби (через неуважність, необачність, сон під час виконання завдання тощо), але за обставинами справи повинна була і могла усвідомлювати факт порушення правил. На кваліфікацію форма вини вчиненого діяння не впливає, але враховується при призначенні покарання. Умисне порушення правил є більш небезпечним, ніж необережне.