З об’єктивної сторони зловживання владою або службовим становищем військовою службовою особою (ч. 1 ст. 423 КК) полягає у таких діях:
1) незаконному використанні транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна;
2) незаконному використанні підлеглого для особистих послуг або послуг іншим особам;
3) іншому зловживанні владою або службовим становищем.
Під зловживанням владою слід розуміти використання службовою особою, що має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав щодо висування вимог, а також ухвалення рішень, обов’язкових до виконання іншими фізичними або юридичними особами.
Під зловживанням службовим становищем розуміється будь-яке умисне використання службовою особою, яка займає відповідне службове становище, всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов’язаних з її посадою.
Службова особа при зловживанні, вчиненому в будь-якій із зазначених форм, намагається скористатися своїм службовим становищем, що зумовлено як передбаченими законами та іншими нормативними актами повноваженнями (обов’язками і правами), так і фактичними можливостями, які надає їй сам авторитет посади. У будь-якому разі дії винного повинні бути такими, що виходять із займаної посади та за своїм змістом суперечать службовим інтересам.
Вчиненими всупереч інтересам служби слід вважати дії, що не викликаються службовою необхідністю, порушують посадовий обов’язок і суперечать вимогам законів та інших нормативних актів. Під інтересами служби треба розуміти перш за все інтереси держави взагалі. Тому порушення покладених на службову особу обов’язків не може бути виправдане її посиланнями на службову необхідність для конкретної військової частини всупереч чи за рахунок інтересів інших військових частин або держави в цілому. Не виключається відповідальність і тоді, коли злочинні дії зумовлені невірним (хибним) сприйняттям посадовою особою інтересів служби.
Характерною рисою зловживання, що вчиняється військовою службовою особою, виступає його активний характер, тобто зловживання владою або службовим становищем, вчинюване військовою службовою особою, можливе тільки шляхом дії.
До транспортних засобів належать автомашини (легкові та вантажні), автокрани, грейдери, трактори, бульдозери, екскаватори, авто- і електропогрузчики, транспортні засоби для перевезення рідин (цистерни, пожежні машини, поливальні машини та ін.), літаки, гелікоптери, кораблі, катери, залізничний рухомий склад, якщо вони належать військовому відомству або тимчасово перебувають у його віданні.
Незаконність використання транспортних засобів полягає у тому, що вони використовуються не для виконання службових цілей, а для задоволення власних інтересів службової особи чи потреб третіх осіб. При цьому для кваліфікації за ст. 423 КК не має значення, здійснювались ці дії з метою збагачення (наприклад, для перевезення громадян за відповідні кошти) чи з метою ухилення від сплати певних послуг (наприклад, для транспортування власних речей чи родини в інший населений пункт).
До споруд відносять житлові будинки, ангари, гаражі, майстерні та інше нерухоме майно, що належить військовому відомству або знаходиться у його віданні. Незаконність їх використання може полягати, наприклад, у передаванні їх в тимчасове користування комерційним структурам чи фізичним особам (під офіс, склад тощо) всупереч установленому порядку.
До іншого військового майна можна віднести палатки, польові кухні, радіостанції, надувні плоти, понтони та ін., що належать військовому відомству або знаходяться у його віданні.
Незаконне використання підлеглого для особистих послуг або послуг іншим особам може виявлятися у залученні підлеглих для супроводження чи доставлення у певне місце особистих речей (багажа), оброблення присадибних ділянок, будівництва та ремонту будинків, квартир, дач, для їх охорони, роботи в комерційних структурах на користь інших осіб тощо.
Для складу злочину, що розглядається, не має значення, чи будуть надані відповідні послуги самому начальнику, його родичам чи близьким або ж іншим особам, серед яких можуть бути родичі високопосадовця, якому підпорядковані начальник підлеглого, його знайомі, сусіди, приятелі. Якщо такими особами є самі високопосадовці, то вони за наявності ознак даного злочину мають нести відповідальність як виконавці, а службові особи, що організували надання відповідних послуг, — як організатори вчинення злочину.