Під зброєю слід розуміти предмети, призначені для ураження цілі, тобто вогнепальну зброю, у тому числі гладкоствольну, а також холодну зброю.
Під застосуванням зброї треба розуміти як безпосереднє її використання для ураження живої цілі, так і погрозу її застосування. Погроза у цьому разі може полягати як у приведенні зброї до бойового становища, так і в її демонструванні, що свідчить про реальну можливість її негайного використання.
Обов’язковою умовою кваліфікації вчиненого за ч. 3 є незаконність застосування зброї. Згідно з вимогами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосування зброї допускається лише у бойовій обстановці, а в мирний час — у виняткових ситуаціях, регламентованих Статутом гарнізонної і вартової служб Збройних Сил України.
Із суб’єктивної сторони перевищення влади чи службових повноважень може бути здійснено як з умисною, так і зі змішаною формою вини.
§ 4. Недбале ставлення до військової служби
Стаття 425. Недбале ставлення до військової служби
1. Недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду, —
карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, —
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
Об’єктивна сторона цього злочину характеризується невиконанням або неналежним виконанням військовою службовою особою своїх обов’язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями або наказами командування.
Невиконання обов’язків означає невиконання дій, які входять у коло службових обов’язків.
Під неналежним виконанням службових обов’язків слід розуміти нечітке, формальне або неповне здійснення функцій, які службова особа повинна була й могла виконувати.
Недбале ставлення до військової служби тягне за собою кримінальну відповідальність лише у випадках, коли сталася істотна шкода, яка може бути у вигляді як матеріального, так і нематеріального характеру.
Так, вироком військового суду Запорізького гарнізону за ч. 1 ст. 425 КК було засуджено прапорщика М., який був начальником виїзної варти по супроводжуванню військового вантажу. Під час руху поїзду він не виконав вимоги статей 203 та 288 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, не організував службу чатових, чим спричинив істотну шкоду інтересам держави, яка виявилася в утраті зброї та боєприпасів чатовим У.[65].
Настання тяжких наслідків тягне за собою відповідальність за ч. 2 ст. 425 КК.
Суб’єкт злочину — спеціальний. Ним може бути лише військова службова особа.
Суб’єктивна сторона даного злочину характеризується необережною формою вини.
§ 5. Бездіяльність військової влади
Стаття 426. Бездіяльність військової влади
1. Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або непорушення військовою службовою особою, яка є органом дізнання, кримінальної справи щодо підлеглого, який вчинив злочин, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов’язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду, —
караються штрафом від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, —
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —