Із суб’єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини. Особа, яка його вчиняє, усвідомлює, що її дії (бездіяльність) суперечать інтересам військової служби, отже, усвідомлює його суспільно небезпечний характер, але бажає діяти саме так. Психічне ставлення до настання істотної шкоди (ч. 1) або тяжких наслідків (ч. 2) може характеризуватися і необережною формою вини.
Мотиви і мета бездіяльності військової влади на кваліфікацію злочину не впливають, однак можуть ураховуватись при призначенні покарання.
Суб’єктом цього злочину можуть бути командири (начальники) як за службовим становищем, так і за військовим званням, інші службові особи. Для складу злочину не має значення, постійно чи тимчасово військовослужбовець виконує обов’язки командира (начальника).
Вирішуючи питання про розмежування злочинів, передбачених статтями 423 та 424 КК, слід керуватися роз’ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 «Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень»[66]. Кваліфікуючи дії за наведеними статтями закону, суд має зазначити, у чому саме полягає зловживання владою чи службовим становищем (посилаючись при цьому на конкретні пункти, статті нормативно-правових актів, які розкривають коло повноважень службової особи) або перевищення влади чи службових повноважень (вказуючи при цьому, за межі яких саме наданих цій особі владних прав чи службових повноважень вона умисно вийшла). Водночас за змістом закону ставлення винного до наслідків, передбачених у зазначених статтях кримінального закону, можливе у формі як умислу, так і необережності. Саме ж протиправне діяння вчиняється умисно.
Розмежування військових службових злочинів від інших корупційних діянь слід проводити, виходячи з приписів, що містяться в Законі України від 11 червня 2009 р. № 1506-VI «Про засади запобігання та протидії корупції». При цьому слід мати на увазі, що передбачена законом адміністративна відповідальність настає лише за умови, що дії (бездіяльність) військової службової особи не містять складу кримінально караного злочину.
1. Поняття, система та загальна характеристика військових службових злочинів.
2. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки військових службових злочинів.
3. Кваліфікуючі ознаки військових службових злочинів.
4. Відмежування зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем від перевищення влади чи службових повноважень.
Розділ ІХ. Злочини проти порядку несення військової служби на полі бою, в районі бойових дій та в інших надзвичайних ситуаціях
§ 1. Загальна характеристика злочинів проти порядку несення військової служби на полі бою, в районі бойових дій та в інших надзвичайних ситуаціях
Кримінально-правові норми про злочини, передбачені статтями 427–432 КК, вирізняються серед інших військових злочинів тим, що вони охороняють схожі за своєю сутністю суспільні відносини, які виникають в особливих ситуаціях, викликаних надзвичайним характером несення військової служби, а саме: на полі бою, в районі бойових дій, у процесі врятування гинучого військового корабля та під час перебування у полоні.
Суспільна небезпечність діянь даної групи обумовлена безпосереднім об’єктом злочинів, яким виступають суспільні відносини із забезпечення встановленого порядку несення військової служби в надзвичайних ситуаціях. Кримінальний закон відносить до надзвичайних такі ситуації, що виникають: 1) під час безпосереднього зіткнення із силами ворога на полі бою або в районі бойових дій (статті 427, 429, 430, 432 КК); 2) у процесі боротьби за врятування гинучого корабля (ст. 428 КК); 3) у полоні (ст. 431 КК).
§ 2. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни
Стаття 427. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни
Здача ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені дії вчинені не з метою сприяння ворогові, —
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
Суспільна небезпечність цього злочину полягає в послабленні боєздатності Збройних Сил України та посиленні боєздатності неприятеля. Бойова та спеціальна військова техніка, укріплення, інші засоби ведення війни у разі їх безпідставного залишення супротивнику потрапляють до його військових частин та можуть суттєво зміцнити потужність збройних сил ворога.