Об’єктивна сторона цього злочину полягає у двох законодавчо визначених формах: 1) самовільному залишенні поля бою; 2) відмові під час бою діяти зброєю.
Самовільне залишення поля бою — це залишення військовослужбовцем без дозволу командира простору, в межах якого він повинен вести бойові дії під час безпосереднього збройного зіткнення із супротивником або тоді, коли є безпосередня загроза нападу супротивника, або перед початком атаки свого підрозділу. Тривалість залишення поля бою на кваліфікацію злочину не впливає.
Відмова під час бою діяти зброєю виявляється у відкритій заяві військовослужбовця про небажання діяти зброєю в бою або у фактичному незастосуванні зброї в бою (наприклад, припинення вогню по неприятелю) за наявної можливості та необхідності її застосувати, хоча відкрито військовослужбовець може й не заявити про таке своє небажання.
Обов’язковою ознакою складу даного злочину є місце його вчинення — поле бою. Під полем бою розуміється будь-який простір — наземний, повітряний або водний, де відбувається зіткнення із супротивником. Залишення місця служби поза межами обставин ведення бою з неприятелем виключає відповідальність за цією статтею та може за наявності необхідних ознак утворювати склад іншого військового злочину (статті 407, 408 КК та ін.).
Злочин, передбачений ст. 429 КК, вважається закінченим з моменту залишення поля бою під час бою або з моменту заяви про відмову діяти зброєю (фактичного припинення її застосування).
Умисне пошкодження зброї чи інших засобів ведення бою з метою уникнути участі в бою слід кваліфікувати за сукупністю злочинів (за статтями 411 та 429 КК).
Із суб’єктивної сторони цей злочин характеризується тільки прямим умислом. Мотиви його вчинення (боягузтво, малодушність, панікерство тощо) значення для кваліфікації не мають. Разом з тим вчинення передбачених даною статтею дій з метою сприяння ворогу, послаблення Збройних Сил України утворює державну зраду (ст. 111 КК).
Суб’єктом злочину є будь-який військовослужбовець.
§ 5. Добровільна здача в полон
Стаття 430. Добровільна здача в полон
Добровільна здача в полон через боягузтво або легкодухість —
карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Добровільна здача в полон — один із найбільш небезпечних військових злочинів. Його суспільна небезпечність полягає у порушенні військовослужбовцем свого обов’язку захищати Україну, послабленні через це боєздатності військового підрозділу, дезорганізації виконання бойових завдань. Ще при складанні військової присяги військовослужбовець урочисто присягає Українському народові «завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок»[67]. Отже, й здача в полон є злочином перед народом України.
Об’єктивна сторона цього злочину полягає в дії або бездіяльності, які спрямовані на те, аби бути полоненим супротивником. Активна поведінка може виявлятися у добровільному переході військовослужбовця під владу неприятеля — пересуванні в його розташування, повідомленні йому про здачу в полон та припинення опору. Пасивна поведінка характеризується невиконанням заходів щодо опору ворогові, залишенням військовослужбовця поза місцем розташування військової частини тощо.
Вчинення розглядуваного злочину розпочинається з того, що військовослужбовець фактично припиняє опір неприятелю, маючи на меті здатися у полон. Це може виявлятися у тому, що військовослужбовець складає перед ворогом зброю, не застосовує її, подає неприятелю знаки, які свідчать про його бажання здатися в полон (викидає білий прапор, підіймає вгору руки, робить усні заяви про здачу в полон), із зброєю чи без зброї виходить з місця дислокації власних військ та переходить до розташування військ ворога, залишається на місці бою під виглядом пораненого чи вбитого в очікуванні захоплення в полон, у той час коли його підрозділ переходить на нові позиції.
Цей злочин вважається закінченим з моменту переходу військовослужбовця під владу супротивника. Саме з цього моменту особа вважається військовополоненою. Добровільна здача в полон (ст. 430 КК), поєднана з відмовою діяти зброєю, охоплює зазначені дії та додаткової кваліфікації за ст. 429 КК не потребує.
67
Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України [Текст]: Закон України // Відом. Верхов. Ради України. — 1999. — № 22–23. — Ст. 194.