Необхідною ознакою об’єктивної сторони злочину, що розглядається, є наявність у військовослужбовця фізичної можливості продовжувати опір. Здача в полон утворює склад цього злочину лише тоді, коли вона вчинена добровільно.
Під добровільною здачею в полон розуміють перехід під владу ворога військовослужбовця за своєю власною волею, коли він припинив чинити опір неприятелю, хоча мав фізичну можливість продовжувати бойові дії. Добровільність при цьому означає, що особа, яка здалася в полон, зробила це за своїм бажанням, хоча могла уникнути полону та продовжувати чинити опір ворогу. За відсутності такої можливості здачу в полон не можна вважати добровільною.
Так само не можна говорити про добровільність потрапляння в полон, якщо військовослужбовець був полонений через неможливість чинити опір (наприклад, унаслідок поранення, контузії тощо) або у разі захоплення військовослужбовця ворогом (так зване взяття «язика»), оскільки воля військовослужбовця у цьому випадку пригнічується неприятелем.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу, коли особа усвідомлює суспільну небезпечність своєї дії чи бездіяльності, розуміє, що вчинюване нею діяння призводить до взяття у полон, і бажає цього. Мотивом вчинення даного злочину є боягузтво або легкодухість, про що прямо зазначено у диспозиції ст. 430 КК. Боягузтво виникає унаслідок страху військовослужбовця за своє життя у небезпечній ситуації. У легкодухості виявляються слабкість духу та волі військовослужбовця, низький рівень його морально-психологічних якостей. Зазвичай обидва мотиви переплітаються та взаємно доповнюють один одного.
Встановлення мотивів вчинення діяння дає змогу розмежувати добровільну здачу в полон та державну зраду у формі переходу на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту (ст. 111 КК).
Суб’єктом злочину може бути будь-який військовослужбовець Збройних Сил України.
§ 6. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні
Стаття 431. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні
1. Добровільна участь військовослужбовця, який перебуває в полоні, у роботах, що мають військове значення, або в інших заходах, які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам, за відсутності ознак державної зради —
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
2. Насильство над іншими військовополоненими або жорстоке поводження з ними з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого, —
карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
3. Вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим, з корисливих мотивів або з метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога —
карається позбавленням волі на строк до трьох років.
Женевська конвенція від 12 серпня 1949 р. «Про поводження з військовополоненими» закріплює право держави використовувати працездатних військовополонених у роботах, що не мають військового значення, за винятком офіцерів та прирівняних до них осіб. У ст. 50 згаданої Конвенції прямо встановлено заборону використовувати полонених у роботах, що мають військове значення, та у бойових діях.
Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 431 КК, може виявлятися в таких формах: 1) добровільна участь військовополоненого в роботах, що мають військове значення, або в інших заходах, які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам, за відсутності ознак державної зради (ч. 1); 2) вчинення особою, яка перебуває на становищі старшого, насильства над іншими військовополоненими або жорстоке поводження з ними (ч. 2); 3) вчинення дій, спрямованих на спричинення шкоди іншим військовополоненим (ч. 3).
Участь держави у військовому конфлікті зазвичай потребує певної мобілізації її економічних ресурсів. Тому будь-які роботи мають значення для ведення війни. Водночас такими, що мають військове значення, визнаються лише роботи, безпосередньо пов’язані з виготовленням зброї, бойових припасів, військових споруд тощо. Добровільна участь військовополоненого саме у роботах, що мають військове значення, й утворює склад розглядуваного злочину. Женевська конвенція «Про поводження з військовополоненими» визнає такими, що не мають військового значення, сільське господарство, торгівлю, домашнє господарство, комунальні послуги, видобувні та переробні галузі промисловості, за винятком металургійної, хімічної та машинобудівної.