6. Під незаконною вимогою оплати за навчання у державних чи комунальних навчальних закладах (ч. 2 ст. 183 КК) слід розуміти як вимогу (пропозицію) оплати повністю чи частково навчання як умови прийняття до навчального закладу чи продовження (завершення) навчання у ньому (наприклад, оплати навчання в магістратурі), так і вимогу оплати певних послуг навчальних закладів чи сплати певних коштів для матеріально-технічного забезпечення їх функціонування (проведення ремонту, оплати праці прибиральниць, наочних посібників тощо). Незаконною має вважатись також вимога оплати за навчання у розмірі, що перевищує законодавчо дозволений. Згідно з ч. 5 ст. 61 Закону України "Про освіту" розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у договорі, що укладається між навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або надання додаткових освітніх послуг, у грошовій одиниці України — гривні, з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік, і не може змінюватися протягом усього строку навчання[443], а тому, наприклад, вимога сплатити за черговий рік навчання суму, що перевищує визначену у договорі, має вважатись незаконною. Аналогічні за змістом положення містяться і в ч. 6 ст.64 Закону України "Про вищу освіту" щодо оплати навчання у вищих навчальних закладах та надання ними додаткових освітніх послуг. При цьому в абз. 3, 4 ч. 6 ст. 64 Закону обумовлюється, що розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг публікується у загальнодержавних друкованих засобах масової інформації та інформаційних збірниках спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі освіти і науки, а плата за навчання або за надання додаткових освітніх послуг може вноситись за весь строк або за надання додаткових освітніх послуг повністю одноразово або частинами — помісячно, по семестрах, щорічно. Незаконною вимогою оплати за навчання має вважатись і вимога оплати вартості підручників, які повинні надаватись безкоштовно.
Іноземці, особи без громадянства здобувають освіту в закладах освіти України відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів. Зокрема, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються правом на здобуття професійно-технічної освіти та повної загальної середньої освіти у порядку, встановленому для громадян України. Інші іноземці оплачують своє навчання, якщо інше не передбачене законодавством або міжнародними договорами України (див. ч. 3, 4 ст. 5 Закону України «Про професійно-технічну освіту»; ч. 4 ст.6 Закону України «Про загальну середню освіту»),
7. Із суб'єктивної сторони передбачений ч. 2 ст. 183 КК злочин характеризується прямим умислом.
8. Суб'єкт злочину — спеціальний: службова особа державного чи комунального навчального закладу.
Глава 3. Порушення права на безоплатну медичну допомогу
Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу
1. Незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоров'я —
карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
2. Незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я —
карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.
1. Статтею 184 КК передбачена відповідальність за два самостійних склади злочинів, сформульованих відповідно у її ч. 1 та ч. 2.
2. Термін "медична допомога" широко вживається у національному законодавстві, проте цілісна правова дефініція цього поняття у законах України відсутня, а тому поняття медичної допомоги має бути визначене законом (див. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 49 Конституції України «у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно» (справа про безоплатну медичну допомогу) від 29 травня 2002 р. № 10-рп/02, справа № 1-13/2002)[444].