Використання завідомо підроблених документів, підроблення яких кваліфікується за спеціальними щодо ч. 1 ст. 358 КК статтями, особою, яка їх підробила, має кваліфікуватися за відповідною статтею КК та за ч. 3 ст. 358 КК.
Примітка 1.
Незважаючи на те, що в диспозиції ч. 1 ст. 358 КК як предмет злочину названі не лише документи, які видаються підприємством, установою, організацією, а й документи, які видаються чи посвідчуються вказаними у ній фізичними особами, які мають право видавати чи посвідчувати документи, М.Й. Коржанський предметом цього злочину називає, всупереч прямій вказівці закону, лише документи, які видаються державними чи громадськими організаціями, підприємствами, установами (Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський МИ. — К.: Атіка, Академія Ельга-Н, 2001. — С.532). Крім того, поняття «громадське підприємство, установа, організація» у чинному законодавстві не вживається. Аналогічно визначає предмет злочину, передбаченого ст. 358 КК, О.А. Чуваков (Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / Отв. ред. Е.Л. Стрельцов. — X.: ООО «Одиссей», 2005. — С.676–677; Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Под ред. Е.Л. Стрельцова. — X.: ООО «Одиссей», 2002. — С.552).
Примітка 2.
М.Й. Коржанський вважає, що особа, яка підробила документ, не підлягає відповідальності за його використання чи збут, а підлягає лише відповідальності за підробку цього документа за ч. 1 ст. 358 КК (див.: Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге. — К.: Атіка, 200 — ч. 541; Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива. Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. — К.: Атіка, 2001. — с.416), з чим повністю погодитись не можна. У ч. 1 ст. 358 КК передбачена (альтернативно) відповідальність і за підроблення документа з метою використання, і за його збут. Якщо особа спочатку підробила документ з метою його використання, (а збут є нічим іншим, як видом використання документа), а потім його збула, її дії є і підробленням документа, і збутом підробленого документа, а тому у формулюванні обвинувачення такої особи мають бути вказані і підроблення документа, і збут підробленого документа.
Примітка 3.
Л.В. Дорош вважає, що за ч. 3 ст. 358 КК має кваліфікуватися також використання справжнього, але чужого документа, наприклад, пред'явлення з метою безкоштовного проїзду міліцейського посвідчення, що належить іншій особі (Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б.Гавриш та ін. За заг. ред. В.В.Сташиса, В.Я.Тація. — Вид. третє, переробл. та доповн. — X.: ТОВ "Одіссей", 2006. — с.958).
З наведеною позицією погодитись не можна, оскільки предметом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК, у її диспозиції названо завідомо підроблений документ. Слід погодитись з О.О. Дудоровим, що використання справжнього документа, який належить іншій особі (наприклад, чужого паспорта або посвідчення), хоч і містить елементи обману, але за ч. 3 ст. 358 КК кримінальної відповідальності не тягне, а також з його позицією, що склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 358 КК, відсутній і у діях особи, яка: а) демонструє предмет, який лише із зовнішнього боку нагадує документ, але насправді таким не є (наприклад, пред'явлення обкладинки посвідчення замість посвідчення); б) обманним шляхом, використовуючи справжній документ, видає його за інший (наприклад, під виглядом посвідчення працівника міліції демонструє читацький квиток); в) неправильно тлумачить зміст справжнього документа, що характеризується невизначеністю або неповнотою (Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. (За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: Атіка, 2005. — с. 827)