П.С. Матишевський також писав, що до службових злочинів відносяться тільки такі види суспільно небезпечних діянь, які посягають на правильну діяльність радянського державного і громадського апарату в будь-яких її сферах[95].
Взявши за основу «загальноприйняте» визначення радянськими вченими поняття родового об'єкта службових злочинів і поділяючи його, О.Я. Светлов дав таке визначення поняття службового злочину: «Службовим злочином визнається вчинення службовою особою всупереч інтересам служби суспільно небезпечних діянь, що посягають на правильну діяльність державного і громадського апарату і спричинили шкоду державним та громадським інтересам чи охоронюваним законом правам і інтересам окремих громадян»[96].
О.Ф. Бантишев та В.І. Рибачук вважають, що з усіх відомих їм визначень службових злочинів радянських часів визначення, яке дав О.Я. Светлов, було «найменш заідеологізованим»[97].
На думку П.С. Матишевського, об'єктом службових злочинів є правомірна діяльність державних або самоврядних органів (апарату), підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності у будь-яких галузях їх діяльності та їх авторитет, За радянського часу родовий об'єкт службових злочинів П.С. Матишевський визначав як правильну діяльність радянського державного і громадського апарату в будь-яких її галузях, а самі службові злочини — як порушення службовими особами обумовлених їх службовим становищем обов'язків, яке спричинило суттєву шкоду державним або громадським інтересам чи охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян[98].
Д.І. Крупко також вважає, що об'єктом злочинів, передбачених ст. 364–370 КК, є нормальне функціонування державного і громадського апарату, організацій, підприємств і установ (незалежно від форм власності)[99], а злочину, передбаченого ст. 368, також і авторитет цих органів[100].
Загального визначення злочинів у сфері службової діяльності за КК України 2001 р. П.С. Матишевський не дає, а лише зазначає, що до цієї групи злочинів «віднесені тільки такі види суспільно небезпечних діянь, що 1) вчиняються службовими особами (лише щодо своєрідного «двоєдиного» злочину, яким є давання хабара, яке не буває без одержання хабара і приватною особою), і які 2) порушують функції державних або самоврядних органів, підприємств, установ чи організацій, незалежно від форми власності в будь-яких галузях їх діяльності»[101].
М.Й. Коржанський вважає, що всі посадові злочини (незважаючи на те, що у КК 2001 р. розділ XVII його Особливої частини називається «Злочини у сфері службової діяльності», а суб'єкти цих злочинів іменуються службовими, а не посадовими особами, як це мало місце у КК 1960 р. з 11 липня 1995 р., М.Й. Коржанський іменує злочини у сфері службової діяльності посадовими, а службових осіб — посадовими особами — П.А.) посягають на державне чи громадське управління як певну систему суспільних відносин, а безпосередніми об'єктами цих злочинів можуть бути, поруч з державним чи громадським управлінням, також відносини власності, система господарювання, особа, громадська безпека та деякі інші важливі суспільні цінності, блага, і дає таке визначення цієї групи злочинів: «Посадовими називаються злочини, що вчинюються посадовими особами з використанням наданих їм законом прав і повноважень на шкоду інтересам служби, або невиконання чи неналежне виконання ними своїх посадових обов'язків»[102].
Визначення родового об'єкта злочинів у сфері службової діяльності, як і їх безпосередніх об'єктів, на мій погляд, можливе за різними критеріями, залежно від того, якому різновиду цінностей, як об'єкту кримінально-правової охорони, ми будемо надавати перевагу. По-перше, виходячи із визначених законом в ст. 364, 365 та 367 КК об'єктів кримінально-правової охорони, заподіяння істотної шкоди яким є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони передбачених ними складів злочинів, саме їх у сукупності і можна вважати об'єктом кримінально-правової охорони, а відтак, і родовим об'єктом злочинів у сфері службової діяльності. Але у такому разі повинне бути іншим формулювання тексту статей КК, поміщених у розділі «Злочини у сфері службової діяльності»: спочатку має вказуватись об'єкт кримінально-правової охорони, а потім міститись вказівка на те, що шкода йому заподіюється службовою особою в процесі реалізації (здійснення), виконання нею своїх повноважень. По суті, такі норми мають бути сформульовані як спеціальні за ознакою спеціального суб'єкта їх вчинення — службовою особою, тобто як кваліфіковані види складів злочинів, сформульованих у статтях інших розділів Особливої частини КК, основними безпосередніми об'єктами яких є ті чи інші охоронювані законом права, свободи і інтереси людини і громадянина.
95
Уголовный кодекс Украинской ССР: Науч. — практ. комментарий / Н.Ф. Антонов, М.И. Бажанов, Ф.Г. Бурчак и др. — К.: Политиздат Украины, 1987. — С.590.
97
Бантишев О.Ф., Рибачук В.І. Відповідальність за злочини у сфері службової діяльності: Питання кваліфікації злочинів, передбачених розділом XVII Кримінального кодексу України: Навчальний посібник / Бантишев О.Ф., Рибачук В.І. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — С.6.
98
Уголовный кодекс Украинской ССР: Науч. — практ. коммент. / Н.Ф. Антонов, М.И. Бажанов, Ф.Г. Бурчак и др. — К.: Политиздат Украины, 1987. — С.589–590.
99
Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / Отв. ред. П.Л. Стрельцов. — X.: ООО «Одиссей», 2005. — С.696, 700, 702, 703, 709, 711.
101
Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. — 4-те вид., перероб. та доп. / Відп. ред. С.С. Яценко. — К.: «А.С.К.», 2005. — С.723.
102
Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива. Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. — К.: «Атіка», 2001. — С.423; Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге. — К.: «Атіка», 2002. — С.545–546.