У статті 206 «Протидія законній господарській діяльності» КК йдеться про обмеження законних інтересів особи, яка займається господарською діяльністю.
У статті 356 «Самоправство» КК говориться про заподіяння значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
Кваліфікованим видом складу злочину незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації у 4.2 ст. 359 КК визнається заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
У частині 2 ст. 382 «Невиконання судового рішення» говориться про заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.
Крім того, у деяких статтях Особливої частини КК термін «інтерес» вживається для позначення мотивів чи мети вчинення дій, відповідальність за які передбачена цими статтями. Зокрема, статтею 319 КК передбачена відповідальність за незаконну видачу рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах. Статтею 350 КК передбачена відповідальність за погрозу вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом щодо службової особи чи її близьких або щодо громадянина, який виконує громадський обов'язок, застосування з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує. Частиною 2 ст. 371 кваліфікованим видом завідомо незаконного затримання, приводу, арешту або тримання під вартою і ч. 2 ст. 375 КК кваліфікованим видом постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови передбачено вчинення таких дій з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах.
Одним із мотивів зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем у ч. 1 ст. 423 КК названо вчинення таких дій, як і в ст. 364 КК, з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб.
Визначенню поняття «інтерес», його змісту (ознак) та кримінально-правового значення в теорії кримінального права приділялась значна увага, проте це питання було, є і буде залишатись вельми дискусійним[122]. Поняттю «охоронюваний законом інтерес» приділив увагу і Конституційний Суд України[123].
Питання про співвідношення понять «суспільні відносини» та «інтерес» по-різному вирішується прихильниками теорії суспільних відносин як об'єкта злочину. В.Я. Тацій виділяє три основні напрями вирішення цього питання у теорії кримінального права: «1) інтерес є одним із основних структурних елементів суспільних відносин і разом з ним виступає як об'єкт злочину; 2) інтерес і суспільні відносини — це різні поняття, а тому категорія «інтерес» не може бути використана для визначення об'єкта злочину; 3) інтерес — не тільки елемент суспільних відносин, який відображає його сутність, але й фактично самі суспільні відносини»[124].
Зокрема, Є.К. Каіржанов вважає, що ці поняття співвідносяться між собою як філософські категорії «сутність» і «явище»[125].
М.Й. Коржанський фактично допускає ототожнення цих понять, вважаючи, що оскільки суспільні відносини тісно взаємопов'язані з інтересами, і цей зв'язок є вельми суттєвим, то це «дає підставу назвати суспільні відносини суспільними інтересами в дії»[126].
Багато вчених розглядають інтерес як складову частину (елемент) суспільних відносин[127]. При цьому Б.С. Никифоров, з одного боку, фактично ототожнює поняття «суспільні відносини» і «інтерес». Він пише, що об'єкт злочину — це той суспільний інтерес, проти якого спрямовується злочин і який бере під захист кримінальне право[128].
122
Див., наприклад: Каиржанов Е.К. Интересы трудящихся и уголовный закон. — Алма-Ата: Казахстан, 1973. — С.28–77. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность. — М.: «Юридическая литература», 1977. — С.25–38; Демидов Ю.А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве. — М.: «Юридическая литература», 1975. — С.49–50,'Таций В.Я, Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. — X.: Выща школа. Изд-во при ХГУ, 1988. — С.66–77; Тацій В.Я. Об'єкт і предмет злочину в кримінальному праві України: Навчальний посібник. — Харків, УкрЮА, 1994. — С.48–58; Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. — М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1957. — С.50–56; Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. — М.: «Юридическая литература», 1969. — С.165–169; Брайнін Я.М. Основні питання загального вчення про склад злочину. — К.: КДУ, 1964. — С.75; Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1979. — С.64–84; Коржанский Н И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. — М., 1980. — С.41; Коржанский Н.И. Объект преступления // Энциклопедия уголовного права. Т.4. Состав преступления. — Издание профессора Малинина, СПб, 2005. — С.87—236; Коржанський М.Й. Об'єкт і предмет злочину. — Д.: Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ; Ліра ЛТД, 2005. — С.35–38; Фесенко Є. В. Злочини проти здоров'я населення та системи заходів з його охорони: Монографія. — К.: «Атіка», 2004. — С.54–60; Гавриш Б.С. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: Проблеми теорії застосування і розвитку кримінального законодавства. — К., 2002. — С.24–25.
123
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. І ст. 4 Цивільно-процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 р. № 18-рп/2004 // ОВУ. — 2004. — № 50. — Ст.3288.
124
Тацій В.Я. Об’єкт і предмет злочину в кримінальному праві України; Навчальний посібник. — Харків, УкрЮА, 1994. — С.48–49.
127
Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. — М.: «Юридическая литература», 1960. — С.4; Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. — М.: «Юридическая литература», 1963.— С.167; Ляпунов Ю.И. Теоретические проблемы уголовноправовой охраны природы в СССР: Автореф. дис… докт. юрид. наук. — М., 1974. — С. 15.