Необхідність збалансування прав, свобод і інтересів людини з інтересами держави і суспільства обумовлює об'єктивну зумовленість і необхідність певного обмеження прав людини.
Зокрема, при визначенні видів товарів, на імпорт яких має встановлюватись ввізне мито, та його розмірів мита повинні враховуватись: 1) інтереси покупців таких товарів, які зацікавлені в тому, щоб розміри такого мита були якомога меншими, оскільки ціни на них будуть меншими; 2) інтереси вітчизняних виробників аналогічних товарів, які зацікавлені, навпаки, в тому, щоб розміри ввізного мита були більшими, оскільки низькі ціни на імпортні товари на внутрішньому ринку, якщо вони будуть нижчими, ніж ціни на товари внутрішнього виробництва, знизять попит на такі товари; 3) інтереси держави, яка має бути зацікавлена як і у насиченні внутрішнього ринку дешевими товарами, так і в стимулюванні вітчизняних товаровиробників. Крім того, держава зацікавлена і в тому, щоб надходження до бюджету коштів від митних платежів (ввізного мита) були якомога більшими. Суспільство в цілому також зацікавлене в тому, щоб розміри доходів державного бюджету були якомога більшими.
Конфлікт інтересів, очевидно, має місце завжди. Головне завдання держави і суспільства — досягти їх збалансованості. Як зазначають автори праці «Приватне життя і поліція. Концептуальні підходи. Теорія та практика» (Ю.І. Римаренко, Ю.С. Шемшученко, Томас Вюртенбергер, Ю.М. Грошевой та інші), найважливішим критерієм національної безпеки є дотримання балансу життєво важливих інтересів особи, групи, суспільства та держави і особливо їх взаємна відповідальність у забезпеченні безпеки[149].
Юридичними особами, згідно зі ст. 80 ЦК України, є організації, створені і зареєстровані у встановленому законом порядку, наділені правоздатністю і дієздатністю. Види юридичних осіб та їх організаційно-правові форми визначаються ст. 81, 83 ЦК України. Залежно від порядку їх створення, юридичні особи поділяються на юридичних осіб приватного права, які створюються шляхом об'єднання осіб та (або) майна на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 ЦК України, та юридичних осіб публічного права, які створюються розпорядчими актами Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування в порядку, встановленому Конституцією України та законами України.
Інтереси юридичних осіб публічного права є похідними від інтересів тих фізичних чи/та юридичних осіб, які їх створили. Іншими словами, в інтересах юридичних осіб втілюються інтереси осіб (юридичних та/або фізичних), які їх створили.
Юридичні особи публічного права створюються для охорони інтересів, прав і свобод людей (громадян), їх реалізації. Спричинення шкоди інтересам юридичних осіб публічного права є одночасно і спричиненням шкоди правам, свободам і інтересам людей (громадян), інтересам інших юридичних осіб, для реалізації та охорони яких створені такі юридичні особи, а також спричиненням шкоди інтересам самої держави і суспільства в цілому.
Характеризуючи КК України 2001 р., В.В. Сташис пише: «Система Особливої частини КК побудована в цілому за родовим об'єктом. Розташування розділів Особливої частини підпорядковано певній внутрішній логіці. Зрозуміло, що від правильного розміщення норм Особливої частини залежить їх практичне застосування, теоретичне осмислення окремих складів злочинів, усвідомлення їх взаємозв'язку і специфіки. На першому місці в системі Особливої частини КК розміщено розділ «Злочини проти основ національної безпеки», що передбачає низку суспільно небезпечних діянь, які посягають на загальнонаціональні інтереси. Завершує Особливу частину розділ двадцятий «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку». Що стосується решти розділів Особливої частини, то вони, на думку В.В. Сташиса, послідовно згруповані в три блоки. Перший блок включає розділи, в яких йдеться про охорону інтересів особи і прав людини, а саме: злочини проти життя та здоров'я; проти волі, честі та гідності особи; проти статевої свободи та статевої недоторканності та інші. Другий блок — це злочини проти суспільства (громадських інтересів), а саме: злочини проти власності; у сфері господарської діяльності; проти довкілля; проти громадської безпеки та інші. Нарешті, третій блок — це злочини проти держави (державних інтересів): злочини у сфері охорони державної таємниці; недоторканності державних кордонів; забезпечення призову та мобілізації; проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян; у сфері службової діяльності; проти правосуддя; проти встановленою порядку несення військової служби (військові злочини)[150].
149
Приватне життя і поліція. Концептуальні підходи. Теорія та практика. — Авторський колектив / Відп. редактор: Ю.І. Римаренко. — К.: КНТ, 2006. — (Людина. Суспільство. Поліція). — С.33.
150
Сташис В. В. Загальна характеристика нового Кримінального кодексу України // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: матер, міжнар. наук. — практ. конф. [Харків] 25–26 жовтня 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов, ред.) та ін. — К.—X.: «Юрінком Інтер», 2002. — С.8.