a) обіцянку, пропозицію або надання, особисто чи через посередників, будь-якої неправомірної переваги будь-якій особі, яка керує роботою організації приватного сектора або працює, у будь-якій якості, в такій організації, для самої такої особи чи іншої особи, з тим щоб ця особа вчинила, в порушення своїх обов'язків, будь-яку дію чи бездіяльність:
b) вимагання або прийняття, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги будь-якою особою, яка керує роботою організації приватного сектора або працює, у будь-якій якості, в такій організації, для самої такої особи або іншої особи, з тим щоб ця особа вчинила, в порушення своїх обов'язків, будь-яку дію чи бездіяльність.
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, 15 листопада 2000 р., ратифікованою Верховною Радою України Законом від 4 лютого 2004 р. № 1433-IV[205], кожна Держава-учасниця вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть знадобитися для того, щоб визнати в якості кримінально-караних:
1) такі діяння, коли вони вчиняються навмисно:
а) обіцянку, пропозицію або надання публічній посадовій особі, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої посадової або іншої фізичної чи юридичної особи для того, щоб ця посадова особа вчинила будь-яку дію або бездіяльність при виконанні своїх службових обов'язків:
б) вимагання або прийняття публічною посадовою особою, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої посадової особи або іншої фізичної або юридичної особи для того, щоб ця посадова особа вчинила будь-яку дію чи бездіяльність при виконанні своїх службових обов'язків;
2) зазначені діяння, коли в них бере участь будь-яка іноземна публічна особа або міжнародний цивільний службовець;
3) участь в якості спільника у вчиненні будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до цієї статті.
Згідно з п. 4 ст. 8 названої Конвенції «публічною посадовою особою» є публічна посадова особа, що надає будь-яку публічну послугу, як це визначається внутрішнім законодавством Держави-учасниці, в якій ця особа виконує такі функції, і як це застосовується в кримінальному законодавстві цієї Держави-учасниці[206].
Формулювання тексту статей всіх трьох згадуваних Конвенцій щодо встановлення відповідальності службових осіб за вимагання та прийняття будь-якої неправомірної переваги для самої себе або іншої фізичної чи юридичної особи свідчить про те, що така відповідальність має бути за умови попередньої домовленості до вчинення службовою особою будь-якої дії чи за бездіяльність при виконанні своїх службових обов'язків: «вимагання або прийняття… будь-якої неправомірної переваги… для того, щоб ця посадова особа вчинила…» (виділено мною — П.А.).
Міжамериканська конвенція проти корупції, м. Каракас, 29 березня 1996 р., підписана державами — членами Організації американських держав, корупційними діяннями у cт. VI визнає:
a) вимагання або прийняття, прямо чи опосередковано, урядовою службовою особою чи людиною, яка знаходиться на державній службі, предметів грошово-кредитного значення або іншої вигоди у вигляді подарунка, покровительства, обіцянки чи переваги для себе або для будь-якої третьої особи або об'єкта в обмін на будь-яку дію чи бездіяльність при виконанні службових повноважень службовою особою;
b) пропозицію чи надання, прямо чи опосередковано, урядовій посадовій особі або людині, яка знаходиться на державній службі, предметів грошово-кредитного значення чи іншої вигоди у вигляді подарунка, покровительства, обіцянки чи переваги для себе чи для будь-якої третьої особи чи об'єкта в обмін на будь-яку дію чи бездіяльність при виконанні службових повноважень службовою особою;
c) будь-яку дію чи бездіяльність при виконанні службових повноважень урядовою службовою особою або людиною, яка знаходиться на державній службі, з метою незаконного отримання вигоди для себе або для третіх осіб;
d) незаконне використання або умисне приховування майна, одержаного від будь-якої діяльності, зазначеної у цій статті;
e) участь як керівника чи його помічника, підбурювача, спільника або співучасника по факту, або іншим способом у вчиненні чи спробі вчинення злочину, або в будь-якому об’єднанні чи змові про вчинення злочину, або в будь-якому діянні, згаданому у цій статті[207].
Зверну увагу на дещо інший переклад тексту cт. VI названої Конвенції, який наводиться М.І. Мельником і який, на мій погляд, є неадекватним тексту оригіналу[208].
207
Международно-правовые основы борьбы с коррупцией и отмыванием преступных доходов: Сб. документов / Сост. В.С. Овчинский. —М.: ИНФРА-М., 2004. — С.560.
208
Мельник М.І. Корупція — корозія влади (соціальна сутність, тенденції, наслідки, заходи протидії). Монографія. — К.: Юридична думка, 2004. — С.111–112.