У себе в крамниці він застав Джо. Маленький шахрай сидів з кислим виглядом.
— Я бачив, як ти сьогодні відстрілювався. Чудова робота.
— Дякую.
— Гадаєш, це тобі допоможе? Віриш, що й далі зможеш безкарно порушувати закон?
— Поки що мені це вдавалося.
— Безперечно. Але як довго ти зможеш протриматись?
— Стільки, скільки буде потрібно.
— Ні, — заперечив Джо. — Ніхто не може безкарно порушувати закон. Так вважають лише жовтодзьобики.
— Їм доведеться знайти кращих найманців, — зауважив Баррент, перезаряджаючи свій променевик.
— Наступного разу вони вигадають щось інше. Повір мені, Вілле, не злічити способи, за допомогою яких можна спекатися тебе. Коли закон запускають у дію, його вже нічим не зупинити. І не думай, що тобі допоможе та дівчина.
— Ти знаєш її? — спитав Баррент.
— Я знаю всіх, — похмуро мовив Джо — У мене є друзі в уряді. Я знаю, що тобою дуже незадоволені. Послухай мене, Вілле. Невже ти хочеш загинути?
Баррент похитав головою:
— Джо, ти можеш знайти Мойру? Знаєш, як зв’язатися з нею?
— Можливо. Навіщо?
— Я хочу, щоб ти дещо переказав їй. Скажи, що я не скоїв убивство, за яке мене засудили на Землі.
— Ти сповна розуму? — вирячився на нього Джо.
— Так. Я знайшов справжнього вбивцю. Це Мешканець Другого Класу Ілліарді.
— Навіщо ж плескати про це язиком? Тебе перестануть поважати.
— Я не вбивав і хочу, щоб ти сказав про це Мойрі. Згода?
— Добре, передам, якщо знайду її, — погодився Джо. — Але ти не забудеш про мої слова? Може, ще не пізно поправити справу. Сходити, приміром, на Чорну месу, га?
— Може, я так і зроблю, А ти напевне розкажеш про все Мойрі?
— Так, — пообіцяв Джо. Він пішов з магазину протиотрут, сумно хитаючи головою.
РОЗДІЛ П’ЯТНАДЦЯТИЙ
Через три дні після пригоди Баррента відвідав високий, сповнений гідності літній добродій, прямий, як і церемоніальна шпага, що висіла в нього на поясі. Добродій був зодягнений у сурдут з високим коміром, чорні штани і блискучі чорні чоботи, з чого Баррент зрозумів, що перед ним урядовець високого рангу.
— Уряд Омеги передає вам свої вітання, — мовив чиновник. — Я Норінс Джей, заступник міністра Ігор. Згідно із законом я прийшов особисто поздоровити вас із надзвичайною удачею.
Баррент заклопотано кивнув головою і запросив добродія до своєї квартири, але той, прямий і церемонний, захотів лишитися у крамниці.
— Учора ввечері відбувся розиграш щорічної Лотереї, — повідомив Джей. — Ви, Громадянине Баррент, один з тих, хто виграв. Поздоровляю вас.
— Який же виграш? — поцікавився Баррент. Він чув про Лотерею, але до ладу нічого не знав.
— Честь і слава. Ваше ім’я потрапить в аннали історії. Список ваших убивств буде збережено для наступних поколінь. Якщо говорити точніше, уряд видасть вам новий променевик, а потім вас посмертно нагородять Срібним Сонячним Знаком.
— Посмертно?
— Звісно, — ствердив Джей. — Срібним Сонячним Знаком завжди нагороджують посмертно. Та честь від цього не менша.
— Я вірю вам, — мовив Баррент. — Ще що-небудь?
— Так. Як людина, що виграла в Лотерею, ви візьмете участь у символічній церемонії Ловів, якими відкриваються щорічні Ігри. Може, ви знаєте, що Лови уособлюють наш омезький спосіб життя. В Ловах ми бачимо складні й розмаїті драматичні переходи від розпачу до надії, приправлені смертельними дуелями і приголомшливими погонями. Навіть пеонам дозволено брати участь у Ловах, бо це свято для всіх, свято, що символізує здатність будь-якої людини вирватись за межі свого статусу.
— Якщо я правильно зрозумів, — зауважив Баррент, — мене обрано одним з тих, на кого полюватимуть?
— Так.
— Але ж ви сказали, що церемонія символічна. Чи не означає це, що вбитих не буде?
— Ні в якому разі! На Омезі не можна розділити символ і те, що він символізує. Якщо ми говоримо про Лови, то маємо на увазі справжні Лови. Інакше це буде тільки прикидання.
Баррент мізкував над своїм становищем. Воно було не найкраще. У двобої, віч-на-віч із ворогом, він міг розраховувати на перемогу. Але Лови, в яких брало участь усе населення Тетрагіда, не залишали йому жодного шансу. Такого й слід було чекати.
— Як мене обрали? — спитав він.
— За допомогою випадкового вибору, — пояснив Джей. — Ніякий інший спосіб не годиться для тих, хто жертвує собою для більшої слави Омеги.
— Я не вірю, що мене обрали чисто випадково.