-- Тіньовики закопуються. Шемранг має багато схованок – будь-де, куди не сягає сонце. В горах на схід від Шедоуфол повно печер.
-- А що з Королем Тіней? Куди він зникає, коли сходить сонце?
-- Він не йде нікуди. Не може. Доки не підкорить Атагос. Він може тільки командувати істотами і направляти свою волю в світ, впливаючи на події непрямо.
-- Тобто, як це?
-- Він маніпулює подіями, вчинками. Спритно, так спритно, що ти думаєш, що це твоя ідея, піти сюди, а не туди. Сісти на корабель до Дикого Берега, замість того, щоб перетнути пустелю. Піти гірським шляхом, а не лісовою стежкою. Весь цей час ти думаєш, що сама обираєш дорогу. І от ти стоїш перед його вівтарем, він пропонує тобі прохолодний напій і відпочинок після подорожі. Пропонує силу знищити твоїх ворогів. Безсмертя. Шанс змінити світ. Ти бачиш, як твоя рука тягнеться, щоб доторкнутися до його чорної в‘язниці. Ти думаєш, що рука рухається по твоїй волі, але чи це так? Чи це дійсно так? Запитай свого коханця, чи він по своїй волі потрапив у пастку.
-- Не по своїй, -- Хольгрен стояв позад мене. Я була зосереджена на її розповіді. І не зауважила. Він сів поряд зі мною.
-- Ніхто по своїй волі не стає частиною хордуна, особливо з таким монстром, -- продовжив він. – Не учень-зрадник вбитого магістра, і вже точно не адепт Ордену Світанку. Бо ти їхній адепт, правда?
Навіть я чула про Орден. Потужні маги зобов‘язані служити престолу Чагула. Кілька століть тому Арідалл Палаюча Рука винищив їх у відкритому бою, але це Арідалл Палаюча Рука. З такого повстають легенди.
Руікі похитала головою.
-- Немає значення, ким я була. Тепер я раб. Ти кажеш, ніхто добровільно не обере таку долю, але ти помиляєшся. Герцог Виборзький обрав. Дурень щиро вважав, що може протиставити свою волю Королю Тіней. Використати його, щоб здобути владу. Йому дали зрозуміти, що вони рівня, бо він великий майстер з виготовлення артефактів.
-- Герцог мертвий, і ніхто його не оплакує. Ви ще живі. Хочеться, щоб так залишалося і надалі. Розкажи мені щось, що я зможу використати. В нього повинна бути якась слабкість. Що з тією кам‘яною брилою? Це до неї він прив‘язаний?
-- Я не знаю.
-- Гадаю, що знаєш. За це тебе покарали? Бо ти спробувала знищити його? Ти намагалася знищити ту брилу?
-- Дай мені спокій!
Вона скрутилася калачиком, закрила обличчя руками. Я надто сильно натиснула на неї. Я глянула на Хольгрена, він похитав головою. Я зітхнула.
-- Шкода, що я не знаю більше про те, як повинна була пройти оригінальна церемонія, -- сказав він тихо. – Яке значення має цей камінь? Чому Король Тіней прив‘язаний саме до цього місця?
-- Тут Король Тіней повинен був відродитися. Принаймні так він сказав.
-- Дивно. Не в залах Полум‘я?
-- Наскільки я знаю, ні.
-- Давайте спробуємо відтворити події. Король-Чарівник переконав Атагос вбити свого брата, якимось чином…
-- А докладніше, простромити його серце двадцяти метровим прутом зробленим з небесного металу. Але він каже, що це була не його ідея, а її.
-- Хай там що, якимось чином це повинно було надати Королю-Чарівнику елемент необхідний, щоб перетворити його в безсмертну, всемогутню істоту. Церемонія відбувається в його святилищі й передбачає ритуальне самогубство всіх членів хорунда. Він очікує, що відродиться з другого боку озера, за багато кілометрів від святилища. В цьому місці знаходиться обсидіянова брила, або вівтар.
-- Оболонка не мала на собі слідів. Себе він не збирався вбивати. Може він мав намір піти до брили пізніше, щоб завершити церемонію.
-- Може, -- коли він говорив, то щипав траву, чоло в нього було насуплене. – Атагос не вдається вбити свого брата, замість цього вона прибиває його на століття до вівтаря. Йому не вдається звільнитися від прута, що простромлює його. Атагос з‘їхала з глузду – хоча не обов‘язково від свого вчинку. Церемонія Короля-Чарівника зіпсована, замість того, щоб перетворитися в якогось бога, він розколюється на три окремих істоти – Полум‘я, Короля Тіней і фізичну оболонку.
-- Гарно ти все підсумував, але як це нам допоможе?
-- Ти казала, що Полум‘я розповіло тобі, що воно частка, якої позбулися під час проби, правильно?
Я кивнула.
-- Старий чарівник намагався якимось чином добитися дзеркального ефекту. Це тип надпотужної симпатичної магії. Та-Агот повинен був померти, того, що стало Полум‘ям, він хотів позбутися. На кілька коротких миттєвостей смерть його хордуна повинна була дати потужний сплеск неприборканої енергії. Але чи було ще щось? Чи повинно воно було якось поєднатися з потребою вбивати, яку відчуває Атагос?