-- Чому вона не діє? – Паніка почала охоплювати мене не на жарт. Я намагалася боротися з нею, але в мене було таке відчуття, немов моє серце краяли на смужки. Я глянула на Та-Агота. Голова в нього була повернута.
-- Чому вона не діє? – запитала я знов.
Не знаю. Але я знала, що він бреше.
-- Скажи мені, Та-Аготе.
Не знаю. Може його зв‘язок з Королем Тіней перешкоджає лікуванню.
-- Брешеш. Я відчуваю це. – Я встала і підійшла до нього. Він відмовлявся дивитися на мене. Я поклала руку йому на підборіддя і повернула голову до себе. Сповнені надії очі блиснули на мене.
-- Слухай сюди. Якщо він помре, я залишу тебе тут і світ буде приречений. Присягаю. Я вийду в смертельні землі й дозволю тваринкам перекусити мною, щоб бути певною, що не дам слабину і не передумаю.
Я можу зараз залізти тобі в голову, злодійко, і змусити тебе допомогти мені.
-- Ні, не можеш. Ти б уже зробив це. В мене був час подумати про нашу першу зустріч. Якби ти міг змусити мене звільнити тебе, ти б змусив. Після тисячі років, будь-хто зробив би все необхідне, щоб звільнитися. Ти не зробив, бо не міг. І зараз не можеш. Якщо я помиляюся, то доведи це. Якщо маю рацію, то краще припини бавитися в ігри, бо я твоя єдина надія.
Жодної реакції.
-- Я приймаю це як згоду. Тепер, чому кров не воскрешає Хольгрена?
Бо я не хочу.
-- Чому?
Ти забрала її від мене. Чому я повинен повертати його тобі?
-- Ти жалюгідний шматок… -- я проковтнула наступні слова. Вони нічим не допоможуть, а швидше за все тільки погіршать справи. Я починала розуміти, чому Атагос хотіла позбутися свого брата. Я нахилилася ближче.
-- Якщо того, що ми збираємося звільнити тебе недостатньо, подумай над цим: Він така ж жертва Короля Тіней, як ти – Короля-Чарівника. Можна навіть сказати – ми жертви-побратими. Дати йому померти, коли в тебе є засоби, щоб врятувати його, робить тебе вбивцею і співучасником зла, яке засадило тебе у твоє власне пекло.
Я нахилилася ще ближче і прошепотіла йому у вухо.
-- Це робить тебе щонайменше таким самим винним, як твій найгірший ворог.
Він закрив очі й відвернув від мене голову.
Може мені вже все одно.
-- Заради твоєї сестри, я сподіваюся, що ні. Ти її єдиний шанс. Якщо хочеш звільнити Атагос від залицянь Короля Тіней, то краще воскреси Хольгрена. Якщо я не матиму його, то зроблю все, щоб ти не мав її. Це я тобі обіцяю.
Він поглянув на мене своїми схожими на осколки зірок очима, а я не моргаючи втупилася в нього. Він відвів погляд. Врешті-решт.
Гаразд. Але не очікуй, що моя кров ще колись вилікує когось з вас.
Позад мене, задихаючись, ожив Хольгрен, а разом з ним, ожило моє серце.
Розділ 9
Я кинулася до Хольгрена, в той час, як він з зусиллям повернувся на бік і вирвав повний рот крові бога. Це дозволило мені побачити, як зрощується його череп. Вигляд шматків кістки, що штовхалися і ставали на місце, і скальпа, що затягувався поверх черепа, був не з приємних, але я не могла уявити собі нічого, що б викликало в мене більшу радість.
Я стала на коліна і обійняла його за талію, притулилася щокою до його щоки і прошепотіла до вуха.
-- Більше ніколи не смій мені помирати, народжена шльондрою пародія на мага. Я цього не витримаю.
-- Моя мати… не була шльондрою. Вона… о, Боже, як болить голова!... вона була бордель-мамою. Це зовсім різні речі.
З моєю допомогою він піднявся на коліна.
-- До того ж, щоб ти знала, я помер не навмисно.
Годі. Звільніть мене. Негайно.
Я швиденько поцілувала Хольгрена, тоді допомогла йому стати на ноги. В нас була купа роботи.
-- Ой, кепські справи, -- Хольгрен двома руками тримався за прут, що пришпилив Та-Агота. Вже майже годину він бурмотів щось загадкове.
-- В чому справа? – запитала я його, в той час, як він відпустив прут і відійшов від Та-Агота.
Я вже двічі повернув тобі життя, магу-недоучко. Ти мій боржник. Не підведи мене.
-- Що ти патякаєш? – сказала я Та-Аготу. – За першим разом я сама витягнула його напівзігниле тіло з землі, а за другим – змусила тебе повернути його. Ніякого біса він тобі не винен.
Без моєї крові він би далі розкладався в саду, де його поховали.
-- Не розмовляйте так, немов мене тут немає. А ще краще заткніться обидвоє. Мені й так важко, а тут ще доводиться слухати ваші суперечки. В мене досі болить голова.