Я була натягнута, як струна, в очікуванні на засідку.
Якої так і не було.
Коли ми завернули стежкою і вийшли до відчиненої арки на подвір‘я Шедоуфола, я була майже розчарована. Майже.
Крізь арку я зауважила квадратну, чорну брилу, розташовану посеред подвір‘я. Зліва від неї стояла Атагос, одна рука на стегні, друга легенько притиснена до вуст, що надавало їй вдумливого, філософського вигляду. Вона розглядала купу на землі, в якій я відразу впізнала Хольгрена.
Він лежав між Атагос і брилою, згорблений і обличчям вниз, коліна притиснені до грудей. Долоні затискали очі. Було неможливо покласти його так. Отже, він був при свідомості.
Вітаю, Та-Аготе. Вітаю, Амро. Ми чекали на вас. Голос Короля Тіней лунав з невизначеного місця, приємний, веселий.
Будь ласка, не стійте там на холоді. Заходьте.
Та-Агот зайшов на подвір‘я так, наче воно належало йому, я за ним. Оглянулася в пошуках втілення Короля Тіней. Цим разом його тут не було. Я знов поглянула на Хольгрена, але він не рухався.
-- Брила, - прошепотіла я Та-Аготу. – В ній його сила. Знищ її і перемога наша.
Та-Агот кинув на мене погляд, а тоді рушив прямісінько до сестри, зовсім не звертаючи уваги на брилу, хай йому чорт. В цю мить я зрозуміла, що ми програли.
Він поклав руки на плечі Атагос. Я відійшла на бік, щоб тримати в полі зору всіх гравців. Не так все повинно було відбуватися. В певну мить мені самій доведеться зайнятися брилою, але в мене було таке відчуття, що якщо я почну гамселити по ній прутом, то далеко не зайду. Щось говорило мені – Полум‘я? – що все повинно стати на свої місця і цього ще не трапилося. Ще не час. Я сподівалася, що побачу, коли настане відповідний час.
Ходи зі мною, сказав Та-Агот своїй сестрі. В наше місто, до нашого народу. Я все пробачив і нас чекає майбутнє. Ходи.
Вона довго дивилася йому в очі, тоді ніжно поклала руку на його щоку. Він схилився до неї і закрив очі. І в цю мить вона плюнула йому в обличчя. Здригнувшись, він зробив крок назад.
Ти все пробачив? Ні, брате. Я нічого не пробачила. Я не повернуся в твоє місто, в твою в‘язницю. Я не повернуся до наших дітей, плодів нав‘язаного силою зв‘язку. Я вільна від твого ярма, вільна від твоїх залицянь. Такою я і залишуся. Назавжди.
Кохана…
Я ніколи не бачила, щоб хтось рухався так швидко, як вона, навіть зачарований еламнерський вбивця, який ледь не позбавив мене життя минулого року. Однієї миті божки просто стояли собі, Атагос перебирала брудну білизну на людях, а наступної – рука Атагос була в його грудях, а її вуста зімкнулися на його.
Гадаю, це був у певному сенсі прощальний поцілунок. Я відчула, як її жахлива сила просочується в моє тіло, обпалює мені душу, змушує мене тремтіти. Вони рухнули на землю і міцне, бронзове тіло Та-Агота почало морщитися, повільно. Він руками обхопив її шию і почав стискати. Я не думала, що це йому дуже допоможе.
Вона розчавлює його серце, весело сказав Король Тіней. І в той самий час висмоктує життєву енергію. Може його кров і є вічним життям, але тільки доки б‘ється серце. Прут в твоїх руках повинен був зупинити його серце ще тисячу років тому, але в останню мить він трішечки відсунувся. Це паралізувало, але не вбило його. Цим разом вона його прикінчить. Як на мене, краще пізно, ніж ніколи.
-- Хіба вона не помре також?
За нормальних умов померла б. Зв‘язок між Близнюками відрізняється від будь-якого іншого. Вони прив‘язані одне до одного, душею і тілом, подобається це їм чи ні. Але звісно, що я не можу дозволити їй померти таким чином. Коли вони помруть, їхня сутність буде ув‘язнена тут. У мене великі плани для такої сили. І на тебе теж.
Мені не сподобалося, як це пролунало.
Я недооцінив тебе, дорогенька. Ти перехитрила мене. Спричинила смерть не одного, а двох членів мого хордуна, а третього вкрала, принаймні наразі. Ти перемогла моїх тіньовиків і знищила Шемранг, таку стару, люту, потужну істоту, що навіть мені ледь вдавалося змусити її слухатися. Я б розізлився на тебе, якби не був таким враженим. Ти станеш цінним знаряддям.
-- Я не буду нічиїм знаряддям.
Невдовзі ти відкриєш, що це не так. Тільки подумай, Амро: Якщо з тебе не буде користі, то в мене не буде причини залишати тобі життя, правильно? До того ж у своїй долоні я тримаю душу твого коханця.