Піднявся бунт, який придушили аркебузири Морно, коли натовп спробував взяти штурмом особняк губернатора. Так чи інакше, багато найбідніших районів Люсерніса перетворилися в попіл. Здавалося, злидарі спали на кожному розі, а притулок Хольгрена біля кладовища припинив своє існування.
-- Я все одно ніколи не любив той запах, -- було все, що він сказав.
Як сказала Руікі в день нашої зустрічі, все в світі змінюється.
Ми оселилися в одному з кращих заїздів на Аррхеніусі, за кілька кварталів від банкірських домів. Я почала по-тихому дізнаватися, як краще розпорядитися нашим багатством. Я воліла заплатити банкірам, а не непомірні податки, які стягували в Люсернісі з чужоземців. І чесно кажучи, в мене не було бажання фігурувати в якихось податкових документах. Де б це не було. Було надто багато шансів, що хтось, десь, міг встановити небажаний зв‘язок. В мене доволі бурхливе минуле.
Я відкрила, що важко водночас бути багатою і непримітною, в той час, як бідність і непримітність йдуть рука об руку. Дуже важко, але не неможливо. Як тільки я перетворила наше багатство в більш придатне до витрачання, то почала пошуки якогось місця для життя. Звісно, я шукала поблизу Променаду.
В мене було достатньо грошей, але ніхто не хотів продавати. Принаймні мені чи найнятому мною клерку. Власники нерухомості належали до ексклюзивного клубу, й щоб отримати туди запрошення, грошей було недостатньо. Якийсь час я розмірковувала над цим, і майже вирішила дати собі спокій.
А тоді за грою в карти я познайомилася з таким собі Харальдом Артандом. Харальд був старшим сином якогось дрібного Люсернійського лорда. Його батько був власником одного з найменших особняків на Променаді, біля самісіньких Драконових Воріт. Батько, Лорд Артанд, навіть не жив там. Він утримував особняк на випадок, коли приїжджав у місто в справах. Харальд перебував там в опальному вигнанні.
В Харальда була палка пристрасть до коней, гри в карти і кості, в яких йому зовсім не щастило. А його сім‘я, якою благородною вона не була, в грошах не купалася.
Одним словом, я дозволила йому залізти мені в кишеню аж поки з неї не виглядали тільки його ноги в панчохах, а тоді застібнула його там. Це зайняло мені два місяці. В кінці третього місяця я пробачила йому борг і відразу купила особняк, за половину початкової пропозиції. Я не захланна, але й не благодійний фонд.
Хольгрен, зрікшись своєї сили і зовсім цим не переймаючись, взяв в оренду складське приміщення біля пристані й взявся майструвати. Він сидів там годинами, поглинений розбиранням на частини аркебуз, вивченням нутрощів замків, підпаленням різних речей і загалом творенням несусвітнього безладу. Коли він не був у своїй, як я її називала, майстерні, то блукав містом і приставав до ковалів, дубильників, пекарів, кравців, лудильників, свічників, каменярів і склодувів. А ще, здавалося, він притягував інших вражених його своєрідним божевіллям. В будь-який час дня чи ночі в його майстерні знаходилися два чи три чоловіки, а інколи навіть жінки, які щось там підпалювали, творили несусвітній безлад і посміхалися, як ідіоти. Я й гадки не мала, що вони там витворяли, але він був щасливим. Це все, що мені потрібно було знати.
Під вечір він приходив додому і пояснював чергову теорію, яку зараз досліджував, а я вдавала, що розумію, про що він говорить. Я розповідала йому про чергове фінансове підприємство, в яке я вбухала трохи наших грошей, будь це прянощі з Чагула чи нерухомість в, як тепер його називали, Обвугленому Кварталі. Він кивав, посміхався і вдавав, що йому цікаво, і зрештою ми йшли до ліжка, щасливі, що маємо одне одного.
Можливо вам це здасться нудним, але якщо обирати між нудьгою і пригодами… що ж, з мене було досить пригод. Вистачить на кілька життів.
Нудьга – чудова. Поки триває.
The Thief who Spat in Luck’s Good Eye
Michael McClung
Переклад з англійської -- полігНОТ
------------------------------------------------------
https://www.facebook.com/pg/PoligNOT
Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися про нові переклади.
Почитайте мої інші переклади:
Злодійка, яка смикнула лихо за косички -- Майкл МакКланг
Чорний Загін -- Глен Кук
Вовчий легіон -- Адам Пшехшта
Демони Ленінграда -- Адам Пшехшта
Аквітанія -- Ева Гарсія Саенз де Уртурі
Жінка з туману -- Карлос Руїс Сафон