-- Мені не подобаються таємничі висловлювання, Майстре Сірий Зуб, а цього ранку я вже одне вислухала.
-- Тоді я запитаю прямо: скажи мені, як ти знищила Клинок, що Ненависть Шепоче?
-- Я сказала тобі. Ти мене не слухаєш.
-- Слухаю. Уважно і терпляче. Якщо чесно, в мене це не дуже добре виходить. Скажи мені, Пані Тетіс, як ти знищила Клинок. За це я дам необхідну тобі інформацію. – Він глянув на пентеконтеру. – Значно розумніша ціна, ніж в тебе вимагали інші, хіба ні?
-- Знаєш, де зараз Тейнер? – запитала я.
-- Ні. І гадки не маю де, чи хто, цей Тейнер, якого ти шукаєш. Але в мене є інша інформація, запевняю тебе, дуже важлива.
-- Можеш присягнути на своє ім‘я і силу, що ти говориш мені правду? – Цього навчив мене Хольгрен. Старомодна і формальна присяга, яка не зупинить мага, який хоче збрехати. Але цей Сірий Зуб скидався на старомодного, формального чувака. Я подумала, що вона не зашкодить. А ще подумала, що якщо не скажу йому те, що він хоче знати, справи будуть кепські. В основному мої.
-- Присягну. Якщо ти вчиниш так само.
Я заморгала.
-- Звісно, я можу присягнути на своє ім’я. Але сили, щоб присягнути на неї, в мене немає.
Якусь мить він дивився на мене, на його подовгуватому, тонкому обличчі читалася недовіра. Тоді видушив з себе короткий сміх.
-- Отже, ти зовсім не в курсі? Навіть не знаю, чи це робить тебе менш небезпечною, чи більше.
-- І гадки не маю, про що ти патякаєш.
-- Я вірю тобі, -- відповів він, тоді випростався. – Присягаю своїм іменем і силою, те що я тобі кажу – правда, і в мене немає наміру обдурити тебе. Як я вже казав, я відчув, коли ти зійшла на пристань. І Клинок теж.
-- Який Клинок? – запитала я, відчуваючи як мої нутрощі наповнює жах.
-- Клинок, що Розсікає Ніч, брат Клинка, що Ненависть Шепоче, який ти знищила. – Він насупився і похитав головою, вдаючи стурбованість. – Думаю, він за це трохи злий на тебе.
-- Ніж Калари тут? В Белларіусі? – запитала я. Нудотний жах, який я відчувала, почав душити мене. Допоки житиму я більше не хотіла мати нічого спільного з Восьмикратною Богинею. А якщо один з її розумних клинків розшукує мене, то, швидше за все, моє життя не потриває довго.
-- Ніж Калари тут, -- підтвердив він.
– Знаєш де?
У відповідь він вказав на масивну Гору Тарвус.
-- На Поясі?
-- Вище.
-- Серед аристократії? В Ріаілі?
-- Вище.
Цитадель. Проклята Керфом Цитадель. Де Телемарк, ймовірно найпотужніший з існуючих зараз у світі магів, сидів у своєму зручному кріслі.
Восьмикратна Богиня мала вісім втілень, кожне з яких володіло зброєю, Клинком.
Клинки – вісім розумних, потужних, магічних об‘єктів, залишених Нею по всьому світу, коли Вона загинула. Або вдала, що загинула. Або розділилася на вісім окремих богинь. Чи щось таке. Так мені сказав найбільш обізнаний і найбільш зневажливий чоловік у Люсернісі.
Клинки було створено з кісток, зубів, луски і кігтів її чоловіка – короля демонів, якого вона жорстоко вбила, і наповнено її волею, її божевіллям. І її силою.
Вочевидь, це не був найщасливіший шлюб.
Той, з яким я зіткнулася, Клинок, що Ненависть Шепоче, був божевільніший ніж лантух з пацюками і по суті перетворив мій розум у сповнений ненависті пудинг, поки не втрутився Бат, Бог Таємниць.
Ні, він не врятував мене. Він збирався закрити мене на цілу вічність в невеличкій, темній кімнаті, як кататонічні людські піхви для Клинка, щоб не дати йому – і мені – впасти в амок. Але він легесенько підштовхнув мене боротися з волею Клинка і перемогти.
Спрацювало. Але мало бракувало, зовсім мало. Якби я спробувала зробити те, що до мене робили інші – використати або стримати його – він би зжер мене і виплюнув маріонетку у вигляді Амри, яка б виконувала його накази. Або й гірше.
Натомість я обернула його силу проти нього. І він розсипався в моїй руці на попіл і шматки кісток. В тій самій руці, що зараз палала і свербіла, немов я встромила її в мурашник.
В мене були поважні сумніви, що цей фокус спрацює ще раз проти іншого Клинка. Я навіть не знала, яку силу використовував цей Клинок. Клинок, що Ненависть Шепоче повністю виправдав своє ім‘я. Він робив саме те, що й обіцяв – невпинно, агресивно. Нестерпно.
Але Ніж, що Розсікає Ніч? Що це взагалі означає? Найкраще, що я змогла придумати – він бачить в темряві, а це, як на іграшку Восьмикратної, явно така собі сила. Ніж Калари був суцільною таємницею, єдине, що я знала – він не віщував нічого, нічого доброго.
Хай там що, це не мало значення. Я не збиралася в це втягуватися. Я була тут з однією метою: знайти Тейнера і допомогти йому, чим тільки зможу. Як тільки я це зроблю, то вшиваюся звідси на першому кораблі, човні чи плавучій колоді.