Отже, потрібно розвідати віллу Гейруса. І потрібно притиснути Локвуда, посередника Корбіна. Потрібно довідатися більше про ту кляту жабу, збити різних псів з різних слідів і дати собі хоч якийсь перепочинок.
Останній ковток і я заткнула пляшку корком та задула свічку.
-- -- --
Я проспала значно довше, ніж звично, до глибокої ночі. Але через спеку і кошмари, це був неспокійний, переривчастий сон. Уві сні я бачила, як Корбіна порізали на вулиці, але він продовжував широко посміхатися до мене, його білі зуби забарвлені кров‘ю. І я чула шепіт. Немов він намагався щось мені сказати. Жахливі речі. Неприємну правду, яку краще не знати. Речі, від яких в мене гуло в голові і стискало в грудях.
Тож коли вторгся незнайомий звук, я прокинулася. Голова розколювалася, я насторожила вухо в пітьмі. Знов той самий звук; ледь чутний скрип віконниці, яку хтось повільно відчиняв. Він доходив зі світлиці.
Аматор. Потрібно було взяти з собою трохи жиру, подумала я, і вислизнула з ліжка, ножі в обидвох руках. В кожній кімнаті мого дому є ножі під рукою. Певний час у мене був коханець, якого це бентежило. Він зник. Ножі залишились.
Була майже суцільна темрява. Пітьма мене не непокоїла; я знала внутрішнє розташування свого дому напам‘ять, тож пітьма була швидше союзником, ніж ворогом. Крадучись вузьким коридором, що з‘єднував спальню зі світлицею, я пригнулася, намагаючись, щоб мій силует був якомога менш помітним.
Я застала його, коли він - воно лізло через вікно; темний контур на фоні легкого сяйва освітленої місяцем вулиці. Людиноподібної форми; голова, руки-ноги, все на своїх місцях. Але на силуеті голови видніли ґулі й шипи, а з пальців виростали зловісні зубці, огидна пародія на кастет.
Сам вигляд цієї тварюки викликав у мене бажання вбити її. В моїй душі закипіла ненависть, безпричинна, люта ненависть з домішкою відрази. Я хотіла вбити його. Я мусила вбити його. Я відчула, що мої зуби хижо вищирилися, глибоко в легенях почало зароджуватися гарчання. Я кинула ножа. Цілила в горлянку, але в останню мить воно смикнулося і лезо з мокрим прицмокуванням вдарило йому в плече. Воно зашипіло від болю і здивування і задом вивалилося на вулицю. Я помчала до вікна, готова до нового кидка. Воно було надто швидким. Я зауважила тільки, як мигнув плямистий, сірий обрис, що біг підскоком по провулку. За якусь мить його проковтнула темрява, разом з безпричинною ненавистю, що поглинала мене.
-- Заради кривої палки Керфа, -- видихнула я. І на цьому все. Вся буча, з тієї миті, коли я прокинулася, до кидка ножем, тривала менше, ніж одну хвилину.
Тепер, коли все закінчилося, мене охопив озноб. Я закрила віконницю, пішла в комору і добряче хильнула Фель-Радота, яке не дала вижлуктати Корбіну.
Заради одинадцяти кіл пекла, що це була за тварюка? Я й гадки не мала. Що вона хотіла? Як мене знайшла? Я не знала. Але була впевнена, що це не помилка, не якесь випадкове пограбування. Я не вірю у випадковості. Я вірю в причини і наслідки. Щодо хвилі ненависті, що охопила мене, в мене не було пояснення. Але все це було пов‘язане. Якось.
Єдиною причиною, що приходила мені в голову, була ота клята, золота жаба.
-- -- --
Решту ночі я провела у стані контрольованої паніки, здригаючись від кожного скрипу, кожного звука з вулиці. Ця тварюка не була людиною, а те, що щось могло керувати моїми почуттями, турбувало мене більше, ніж я була готова признати.
Я думала про те, як вона мене вислідила. Не може бути, щоб ця тварюка висіла в мене на хвості, від дому Корбіна до Хольгрена і до моєї власної домівки. Принаймні, не в цій формі. Хтозна, вона могла бути перевертнем. Та все одно, сумніваюся, що за мною слідкували. Це привело на думку слова Корбіна про те, що він втратив пильність, коли пропали інші дванадцять статуеток. Щось відбувалося, щось чого я не розуміла. Мабуть, пов‘язане з магією. Найімовірніше, пов‘язане з магією. Було можливим, що хтось або щось шукав статуетки іншим методом. Хай йому пекло, хтозна, ця тварюка могла просто винюхати статуетку. Хай там що, потрібно припустити, що ця істота, яка швидше за все діє в інтересах Гейруса, може знайти статуетку, де б вона не була. Що значно ускладнювало справи.
Коли крізь віконниці прокрався сірий світанок, я зійшла вниз і оглянула провулок у якому зникла тварюка.
Я знайшла свій ніж посеред провулка. Лезо було вкрите сіро-зеленим слизом і поїджене іржею. Я постукала ним об стіну і загартована сталь зламалася, як крейда.
От лайно. Хороші ножі – задоволення не з дешевих.
-- -- --
Моєю першою зупинкою був посередник Корбіна. Локвуд мав невеличкий магазин сувенірів біля Драконових воріт. Більшість його клієнтів жила в будинках вздовж Променаду, багаті торговці й дрібна аристократія, що могли собі дозволити дорогі дрібнички, які він продавав. Я воліла б притиснути його після того, як огляну віллу еламнерця, але після візиту минулої ночі, я відчувала, що часу в мене обмаль. В повітрі запахло смаленим.