Я була одягнена в темне, темно-сіру бавовняну блузку і штани, і пару чорних черевиків на тонкій підошві. В кишені в мене була чорна, шовкова маска, на випадок, якщо доведеться заховати обличчя. Інакше вона мене б відволікала. Будь-яка частина одягу, яку ти не носиш щодня, може відволікти, а в моїй професії, втрата концентрації може стати фатальною.
На спині в мене був ранець під зав‘язку набитий інструментами і професійним знаряддям, все акуратно складене, щоб не рухалося і не шуміло. Його було набагато більше ніж я зазвичай беру на діло, але я планувала перетворити закинуту віллу, по сусідству з Гейрусовою, в свою базу, щоб щоразу не тягати все необхідне.
Мої ножі були змащені сажею, щоб випадково не блимнути у невідповідний момент. Я підготувалася найкраще, як тільки могла.
Покинутій віллі було далеко до Гейрусової. В неї була стіна, але низька, зроблена з дерева і стара, в деяких місцях вона сильно покосилася. Вона була швидше декоративною, навіть коли була новою. Тепер жимолость, мальви та повзуча лоза поступово руйнували її. Коли я нарешті дісталася до стіни, то поповзла вздовж неї з протилежного від Гейруса боку, поки не знайшла пролом настільки широкий, що можна було пролізти. Я пролізла, затягнула за собою ранець. Вже на подвір‘ї я присіла і сто ударів серця вслуховувалася в ніч. Нічого, крім періодичних криків нічної чайки, і шелесту вітру в буйних хащах, які колись були невеличким доглянутим садом. Я спостерігала за темним будинком з облізлою фарбою, шукаючи якихось ознак руху. Нічого. У яскравому місячному світлі вілла виглядала мертвою.
І саме тоді, коли я вирішила, що вона дійсно покинута, я почула, як зліва від мене під чиїмись ногами хрустить гравієва доріжка. Я завмерла з ножем у руці. Я нічого не бачила, листя було надто густим. Я слухала, як хтось пройшов зліва майже до моєї схованки, тоді почула, що кроки віддаляються.
Якби я мусила вгадувати, то це був вартовий, що робив обхід подвір‘я. Але мені не треба було вгадувати. Я мала цілу ніч. Я полізла вперед, повільно і тихо крізь густі кущі, поки переді мною не відкрився чіткий вид на віллу. Це була двоповерхова будівля. Судячи з розташування, вона мала внутрішній двір. Назовні було мало вікон, всі вони надто малі, щоб пролізти. Все буде сфокусоване всередину, на внутрішній двір, напевно вкритий плиткою, з фонтаном посередині. Коридори на обох поверхах будуть проходити вздовж зовнішніх стін. Питання полягало в тому, чи будівельник порушив традиційне розташування вілли, щоб охопити вид моря з кручі? З місця, де я знаходилася, не було видно, але я вважала, що це можливо.
Якщо хтось патрулював тут подвір‘я, то це безумовно були люди Гейруса. Той, хто завідував його безпекою не був ідіотом. Коли хтось спробує пробратися на віллу еламнерця, він майже обов‘язково скористається покинутим будинком по сусідству. Гран Офір, північний сусід покинутої вілли, не став би забивати собі голову такими мірами безпеки. На його віллі жила коханка, яка зараз була у від‘їзді. Яких тільки цікавих та пікантних новин не почуєш, сидячи “У Тамбора”.
Потрібно було приймати рішення. Я планувала організувати базу в покинутому будинку і спостерігати за подвір‘ям еламнерця з даху. Вичислити скільки охоронців і як вони змінюються. Чи в них були пси. Побачити, що можна побачити всередині вілли з безпечної відстані. Цей патруль ускладнював справу. Я все обміркувала і вирішила, що ризики не переважують ймовірної вигоди.
Я сиділа в темряві, цілковито нерухомо. Два нічних метелики, що пурхали навколо моєї голови, сіли мені на руку. Почали паруватися. Я не звертала на них уваги, хоча вони були завбільшки з мою долоню. Втрата концентрації може бути фатальною. Десь за пів години вартовий зробив ще один обхід. Він був озброєний коротким мечем і арбалетом. Меч був у піхвах, приклад арбалета впирався у згин руки. Вартовий поводився доволі професійно. Він розглядався довкола і не розмовляв сам з собою, не наспівував, не насвистував. Він був одягнений в камзол і просторі, майже мішкуваті штани, запхані в низькі чоботи. На ньому не було кольчуги, принаймні в цьому я впевнена. З такої відстані було важко сказати, чи його камзол був з підкладкою, чи мав нашиті залізні пластини. Обидва варіанти були широко розповсюдженими.
Коли він вирушив геть від мене і в напрямку вілли Гейруса, я швидко і тихенько сковзнула наліво, до кручі. Там був мій найкращий шанс пробратися в напівзруйнований будинок.