Коли я дісталася за віллу, мене чекали гарні новини і погані новини. Гарні новини полягали в тому, що задньої стіни практично не було, щоб забезпечити вид на море вона складалася з ряду величезних вікон з поламаними віконницями. Більшість з цих віконниць були недбало поскладані на землі десь за п‘ять метрів від стіни. Тепер це був ряд відкритих, зяючих отворів. Погані новини полягали в тому, що крім цієї низької, широкої купи віконниць між будинком і кручею не було абсолютно жодної криївки. А всередині будинку знаходилися ще два вартових.
Я повільно відсунулася назад, в глибоку тінь велетенського дерева і почекала ще трохи. Вслухалася в глухий шум хвиль, що билися об скелю в десяти метрах піді мною. Нарешті з-за далекого рогу вийшов патрульнийй і обмінявся кількома словами зі своїми двома товаришами. Через шум прибою я не чула, про що вони розмовляли.
Здається один щось буркнув і вирушив у обхід, з арбалетом перекинутим через плече.
Я вирішила, що не варто ризикувати, намагаючись пробратися в закинуту віллу. Якщо залізу, потім доведеться вибиратися. Я знов опинилася на перепутті. Піти додому, придумати якийсь інший підхід. Або рушити вперед, на віллу Гейруса, практично наосліп. Я не обманювала себе. Якщо я піду сьогодні на віллу Гейруса, то для того, щоб вбити його. Я могла дати собі спокій, якщо захочу. Корбін не просив помститися за його смерть. Він тільки попросив доглянути за псом.
Я пригадала слова Клюге. Спочатку вони відрізали йому пальці, тоді відпустили. Потім вбили, просто заради забави.
Сьогодні гарна ніч, бо краще раніше, ніж пізніше.
Я пішла на безпечній відстані за патрульним назад до точки входу, тоді обережно рушила в бік вілли еламнерця, крізь густі зарості, що виросли в саду перед будинком. Підійшла до напівзруйнованої стіни і виглянула. Поміж стінами було близько десяти метрів відкритої землі, яка проходила до самої кручі. Тут хтось підстригав рослини, ніщо не росло вище щиколотки. Я не бачила нікого на протилежній стіні, але була готова поспорити на золото, що звідти хтось спостерігає за відкритим простором. В бічній стіні вілли еламнерця я побачила невеличкі дерев‘яні двері, а десь за три метри від моєї позиції, в дерев‘яній стіні покинутої вілли був пролом. Без сумніву, саме тут вартові проходили туди-сюди. Без сумніву, патрульний дає знак “все добре” кожного разу, коли тут проходить. Гаразд, пора трохи ризикнути.
Я обережно, тихенько пройшла вздовж напівзруйнованої, вкритої лозою стіни, що пролягала паралельно до вілли еламнерця, назад до кручі. Коли я дійшла до рогу старого будинку, то перестрибнула через низьку стіну, щоб вона була між мною і вартовими розташованими в покинутій віллі. Тоді я проповзла в тіні стіни решту шляху до кручі. Там зупинилася, витягнула зі свого ранця мішечок зі смолою, змастила руки й знов заховала його. Кілька разів глибоко вдихнула. Тоді, прошептавши коротку молитву до Восто, бога дурнів і п‘яничок, я почала злізати вниз по кручі.
Я опустилася достатньо, щоб бути невидимою для всіх, хто не стояв прямо на краю кручі. Круча була гранітною і надавала міцну опору для рук і ніг. Але ранець переміщав мій центр рівноваги надто далеко над водою, а скеля була слизькою. Я намагалася не дивитися вниз. Якщо впаду, мені гаплик. Саме падіння, швидше за все, не вб‘є мене, якщо я тільки не впаду на одну з зубчастих скель внизу. Але у воді були істоти, які докінчать справу. Фекли. Сірі урду. Не дарма море називається Драконовим. А ще я не вмію плавати.
Повільно, обережно, не звертаючи увагу на піт, що заливав мені очі, я дряпалася вбік по кручі. Я підтримую себе в чудовій спортивній формі; доводиться. Але через п‘ять хвилин в мене тремтіли стегна, а м‘язи пліч палали від зусилля. Прибій бив і гарчав, голодний шлунок, що очікував, коли ласий шматок впаде на зуби скель внизу.
Коли мені здалося, що я пробралася достатньо далеко, то повільно, обережно підлізла вверх і виглянула. Я пролізла десь метр за ріг будинку. Тут, на щастя, не доведеться мати справу з вкритим шипами, отруйним собачим зубом. Між кручею і стіною було пів метра скелястої землі, вкритої глибокою тінню. Кращого годі й сподіватися. Я видряпалася вгору і лежала на животі, важко дихаючи. Я була впевнена, що підтримувала себе в чудовій фізичній формі, але очевидно, що я пила забагато вина і мало тренувала. Віддихавшись, я обережно виплуталася з ременів ранця і витягнула все, що мені знадобиться. Насправді, не так вже й багато. Невеличка кішка з шовковою мотузкою. Відмички. Пляшечка з олією. Мішечок зі смолою. Пара міцних рукавиць, щоб забезпечитися від скла на стіні. Зброя вже була захована на мені, більше, ніж може стати в пригоді за одну ніч.