Він великий, круглий чолов‘яга з червоним носом і щоками когось, хто не проти хильнути. До обіду він не брався за стакан, а після вже не полишав його. За його веселими, батьківським жартами ховався гострий розум. Він довго прожив по той бік закону, а нажив так мало ворогів, що не варто й згадувати. А ті, кого він нажив, швидше за все, закінчили на дні ріки Оз. Він знав всіх і всі знали його. Він був частиною життя міста. А принаймні частиною підпільного життя міста.
Він тримав смердючу забігайлівку на Дорозі Третьої Стіни. Найкраще, що можна сказати про їжу – це те, що вона дешева, а порції величезні. Там я його і застала, зручно влаштованим за столиком в кутку. Його хлопчик на побігеньках, малий, якого через його обхват, звали Казанком, сидів поруч і дрімав. Дарувнер тримав одну зі своїх племінниць на коліні й розповідав якусь несамовиту історію. Я не могла пригадати ким саме вона була.
Їх було п‘ятеро і всі вони були схожі одна на одну, за вийнятком невеличкої різниці в рості.
Він побачив, як я проходжу в двері й махнув, щоб я йшла до нього. Це означало, що він знав мене доволі близько і амулет Хольгрена не подіяв.
Або в Дарувнера були свої чари. Або і те й інше. Я проклала собі шлях до його столика крізь натовп нічних клієнтів.
Дівчинка не звернула на мене уваги, але його племінниці ніколи не звертали уваги на нікого крім дядька Фенгала.
-- Амро! Бачу в тебе Хемлокські кучері! Мушу сказати красивішою ти не стала.
-- Захотілося бути схожою на тебе, Дарувнере. Ти завжди казав, що в лисині вся краса.
-- Для чоловіків так. Але ти? – Він відкинувся в кріслі й оглянув мене. – Ти схожа на грішника, що розкаюється. Або на аскета. Лисина робить тебе схожою на мученицю, дівчино. Мученицю і святу.
Казанок відкрив одне око, підморгнув мені, й знов закрив. Нахабний хлопчисько.
Я сіла за стіл Дарувнера.
-- Це я, -- сказала я. – Свята Амра – гроза замків. Є щось випити?
Дарувнер прошепотів щось у вухо племінниці. Та тихо засміялася, злізла з коліна і помчала на кухню. Дарувнер налив зимового вина у дві склянки розміром з наперсток, з яких його потрібно пити.
-- За твого друга Корбіна.
-- Ти чув?
-- Звісно.
-- За Корбіна, -- сказала я і з задоволенням сьорбнула. Трохи солодке, як на мене, але добре. Запанувала коротка тиша.
-- До речі про Корбіна. Я отримав записку від Локвуда, що в його магазині на тебе чекає пакунок.
Я відмахнулася.
-- Я була зайнята. Владнаю все, як буду мати час.
Він пирхнув.
-- Зайнята. Можна й так сказати.
-- Ти знав, чи тільки підозрював? – запитала я.
-- Про те, що тебе закрили в Хевлоку? Довідався на другий день. Я навів справки, поговорив з другом, який був винен мені послугу. Я не міг нічим допомогти тобі.
-- Чому?
-- Бо тебе затримали за наказом аристократа.
-- Ні. Я питаю, чому ти намагався мені допомогти?
Він витріщився на мене. Тоді похитав головою. Тоді засміявся.
-- Що? Я сказала щось смішного?
-- Ні. В цьому вся справа, Амро. Це зовсім не смішно. Але що ще робити, якщо не сміятися?
-- Я й гадки не маю про що ти базікаєш.
-- Знаю, що не маєш. Інакше я б образився. – Він перехилив свій наперсток, пошкрябав величезне пузо. Лагідно глянув на мене.
-- Скільки часу ми вже знайомі?
-- Шість, сім років?
-- Майже рівно вісім років. Скільки замовлень я тобі підігнав?
-- Не знаю. Десятки.
-- Тридцять вісім замовлень. Всі з яких ти ідеально виконала. Ніколи не відмовила і ніколи не зрадила. А коли працюєш соло, завжди приходиш до мене, щоб загнати те, що потрібно загнати.
-- Я не одна така.
-- Не будь такою певною. Такі розумники, як ти, зрештою стають надто розумними й намагаються залишити здобич собі, або довідуються, що вони не такі вже розумні, як вони собі думали, коли їх ловлять. Або вбивають.
-- Як Корбін?
-- Як Корбін? Не знаю. Я не знаю всіх подробиць, але мертвий – це мертвий. Я веду до того, що ти особлива. Втратити тебе було б ударом для мого бізнесу. І для мене особисто. Тому я спробував витягнути тебе з Хевлока. Не зміг, але ти сама вибралася. Хоча я чув, що у в‘язниці тобі було б безпечніше.
-- Саме тому я тут.
Він зітхнув.
-- Я так і думав. В Ісінгласі в мене є родич, який може тебе прихистити. Знаю, це не Люсерніс, але такого, як Люсерніс тобі не знайти.