-- Звучить розумно. Ти куди?
-- Відвідати певного аристократа на Променаді.
-- Мабуть, я повинен сказати щось кумедного, але мені на думку спадає тільки “Га?”
-- Давно втраченого брата Корбіна. Якщо ми збираємося навідати еламнерця, то нам потрібні найманці. В мене вже немає грошей, але в барона Трасена є. І гарний привід їх потратити.
-- Якщо матимеш час, то зайди ще в храм Лагни й поглянь може той старий знає щось про жабу.
Я простогнала.
-- Що?
-- Він мені не подобається. Від нього смердить і я почуваюся біля нього дурепою.
-- Біля нього всі почуваються дурнями. Він верховний жрець бога знань.
-- Добре. Але тобі доведеться позичити мені гроші, щоб заплатити йому.
-- Це не платня, а даток.
Я фиркнула.
-- Я можу щось для тебе зробити? – запитав він, передаючи кілька марок.
-- Взагалі-то, так.
Я розмотала з ґудзика волосся Боша і передала йому.
-- Зможеш з допомогою цього знайти Боша, навіть якщо в нього більше немає тіла?
Він взяв волосся і посміхнувся. Це не була приємна посмішка.
-- Так, звісно.
-- Якщо барон Трасен погодиться допомогти нам, я скажу, щоб він відправив тобі гінця. Я хочу зробити це цієї ночі.
-- Підозрюю, в тебе є план.
-- Ні, це швидше суцільний безлад. Побачимо, чи до вечора стане краще.
Розділ 20
Осскіла не було вдома.
Вартовий біля воріт в маєток Трасенів не хотів сказати мені навіть цього, поки я не назвала себе, тоді після тихої наради зі своїм партнером, який після цього зник всередині, вийшов хтось вищий рангом і повідомив мені, що барон снідає з лордом Морно і з радістю прийме мене відразу після півдня. Видно Осскіл залишив інструкції.
Мене трохи здивувало, що Осскіл настільки впливовий, що снідає з Морно. Лорд Морно, губернатор Люсерніса, переважно має купу справ, зайнятий всіма отими політичними маневрами, які тягне за собою управління найбільшим містом на Заході. Людина на сторожі закону і порядку до глибини своєї чорної, зморщеної душі. Від управління Люсернісом у нього, мабуть диспепсія. Гадаю, він постійно недосипає.
Десятки років спадкові правителі Люсерніса були настільки безпорадними і бездарними, або продажними і жорстокими, що врешті-решт королю довелося знищити їхній рід і призначити губернатора. Морно не пощастило бути компетентним і лояльним, а ще як подейкували, він був одним з фаворитів королеви. Король Вос III не дурень. З королевою на двадцять років молодшою за себе, він надав Морно високу честь відновити правопорядок у Люсернісі, який чисто випадково виявився за шістсот кілометрів від двору. Чи був Морно її коханцем? Хтозна? Але з того часу він зганяв свою образу на місті.
Пірати більше не чатують біля самого берега, бунти тепер рідкість; менше людей помирає з голоду і більше платить принаймні символічні податки. Морно не дає розійтися по швах найбільшому місту на Драконовому морі.
Але це не означає, що мені цей негідник подобається.
Щоб якось провести цих пару годин, я вирушила на Храмову вулицю, порозмовляти з найбільш сварливою, найбільш обізнаною особою в Люсернісі.
-- -- --
-- Я старий, змучений і зараз час мого сну. Забирайся.
Він верховний жрець Лагни, бога знань. А оскільки Лагна мертвий, то насправді він лише бібліотекар, який вважає себе великим цабе.
З тим, що він старий не посперечаєшся; навіть його зморшки мали зморшки, а волосся – не більше ніж срібна сіточка на плямистій маківці голови. Він спирався на криву палицю, а одна нога висіла мертвим вантажем. Молодий прислужник, який направив мене в його келію в задній частині переповненого книжками храму, мабуть, служив не тільки Лагну, а й старому.
-- Мені потрібна твоя допомога, святий отче.
-- Те, що тобі потрібна допомога – курва, очевидно, -- сказав він, уважно глянувши на мій вигляд. – Але я сумніваюся, що тобі ще щось допоможе.
-- Скільки за невеличку інформацію про артефакти з часів до Діаспори, а докладніше про статуетки золотої жаби, приховані в древніх храмах на болотах Гол-Шена?
-- О, це не коштуватиме тобі нічого, бо я про них ні хрена не знаю. Я служу богу знань, а не всяких дурниць. Ти дурепо. Джессепе, проведи до виходу цю лису, тупу йолопку.
Боги, як я ненавиділа розмовляти з цим старим диваком. Проте інколи, коли я брала особливо таємничі контракти, мені доводилося це робити. Та ніякого задоволення мені це не приносило.
-- А богиня, яка кидає вісім тіней?
Він підняв брови.
-- Ти хочеш знати про Восьмикратну Богиню?
-- Ні. Я просто запитала, щоб ти ще трохи більше відчув себе розумнішим за мене.
-- Оце цікава богиня. Взагалі-то, про неї мало хто знає. А точніше, що її вісім втілень це просто…