-- Слухай, Джессепе, можеш сказати хоч щось хороше про старого дивака?
-- Ну… Він готує тушковану яловичину так, що пальчики оближеш, -- було все що він кінець кінцем зумів придумати.
Джессеп дійсно допоміг мені шукати в цьому схибленому безладі, і я таки потребувала, щоб він прочитав мені. Те, що ми знайшли, виявилося на мові, якої я раніше ніколи не бачила. Він знайшов те, що я шукала в скриньці зі згортками, що запліснявіли від часу.
Користі від цього не було ніякої.
На обривку папірусу, як сказав Джессеп – частині хроніки Війни Богів, була молитва. Або вірш. Або пророцтво. Я не впевнена що саме, бо останній шматок був відсутній. Попри все, в ньому був список всіх Клинків Богині. Я попросила юнака переписати мені переклад.
Абанон тримає Клинок, що Ненависть Шепоче,
Моранос – Кинджал Пристрасті,
Нінкаші стискає Клинок Люті непевно,
Яким вона пронизала серце свого шаленого пана.
Гелетія стискає Ніж званий Зуб Зими,
Вісіні тримає Клинок, що Поневолює і Засліпляє,
Густ б‘ється кинджалом, що Бозна-де Вдаряє,
І лихо спіткає душу, яку він знайде.
Калара гострить Ніж, що Ділить Ніч,
Нещадна Ксит має Кинджал, що Душі Краде;
Вісім Клинків у Богині, і один
З восьми…
А решта була так сильно погризена щурами, що стала непридатною.
Я нутром відчувала, що знайшла шматок головоломки. Якої головоломки, і куди він пасував, я й гадки не мала.
Розділ 21
Після того, як я швиденько перекусила хлібом з сиром і малим пивом на Храмовому ринку, то повернулася на Променад, до маєтку Трасенів. Я була змучена. Навіть не пам‘ятала, коли востаннє спала. Невже у в‘язниці? Не може бути.
Цим разом мене впустили, як… може не почесного гостя, але принаймні не так, наче я щойно вступила в якесь лайно. Слуга у лівреї Трасенів провів мене в невеличкий кабінет, подав вино, спробував не виглядати так, ніби хоче попередити, щоб я нічого не крала, і сказав, що Осскіл невдовзі підійде. І він підійшов.
Такий масивний чоловік повинен бути незграбним, проте брат Корбіна зайшов у кімнату, як стиснена пружина, що готова розпрямитися.
-- Амра Тетіс, яка честь.
-- На рахунок цього не впевнена, але сподіваюся, що сьогодні я виправдаю Вашу довіру. Вдячна за допомогу в Хевлоку.
Він відмахнувся і сів у крісло навпроти мене.
-- Лорд Морно був невдоволений мною за це, але лорд Морно вічно невдоволений. Розкажи мені, чому ти сюди прийшла, -- сказав він. І я розказала. Про Боша, еламнерця і віллу. Про припущення, які ми з Хольгреном зробили відносно “трупа” на віллі, та про золоту жабу.
-- Ми повинні рухатися, -- сказав він, коли я закінчила. – Вони можуть втекти.
Він почав подобатися мені ще більше за те, що автоматично сказав “ми”, а не “я”.
-- Ми з Хольгреном сподівалися, що Ви так це сприймете. Ви не могли б відправити когось за ним? Він вже повинен закінчити працю над закляттям по локалізації Боша і я присягаю, що під час візиту до еламнерця Вам краще мати його з собою. Хольгренові чари вельми… гм, ретельні, -- сказала я, думаючи про червоний прах, що залишився від тіла Боша.
-- Звісно. Я негайно відправлю за ним карету.
Він подзвонив у дзвоник і з‘явився слуга. Я назвала йому адресу Хольгренової халупи.
Мені не сподобалося, коли Осскіл дав йому інструкції запросити інспектора Клюге.
-- Та Ви жартуєте, -- сказала я. – Клюге? Та він все зіпсує тільки щоб повісити вбивство на мене і закинути мені мотузку на шию.
-- Необхідна формальність. Лорд Морно не схвалює самочинних розправ серед аристократії, як він чітко дав мені зрозуміти сьогодні вранці. Підключивши Клюге, ми надамо нашим діям офіційний статус. Не переймайся, Амро. Я доведу до відома інспектора, що Трасени будуть дуже невдоволені, якщо він змусить тебе заплатити за те, що допомагала нам.
-- Це все чудово, але Корун далеко від Люсерніса, і коли мене повісять, для мене буде малою втіхою, що ви відшмагаєте Клюге по сраці.
Він посміхнувся.
-- Май хоч трохи віри. Корбін і я з дитинства вміємо бути переконливими. А тепер розкажи мені ще раз про розташування вартових.
Ми ще раз детально розглянули розташування вілли, намалювали мапи. Туди-сюди ходили слуги. Вони щось шептали у вухо Осскіла, а Осскіл писав записки й ставив на них печатку Трасенів. Слуги в лівреях розносили записки по всьому місту.